Моє повинно стати кращим,
Моя Земля, будинок, моя праця,
І не дозволю ледарям пропащим,
Забрати серце…. Ні!!! Нізащо!
Бо я вкладаю серце в кожне слово,
З добром іду до всіх людей,
І не дозволю Україну знову,
Порвати тим « диванникам» ідей.
Хто геть краде свідомо мою працю,
І видає її за власний , щирий хист,
Хто в очі бреше не струснувши пальцем,
Для кого я ганебний, брудний лист.
Моє моїм залишиться назавжди,
Моя Земля, родина і душа,
Яка так прагне світла і любові,
І людям віднести це поспіша.
Я не женуся в славу одягнутись,
Закутатися в ці яхидні язики,
Я мрію брехунів усіх позбутись,
хто посилає мене скрізь на « Соловки»
Я так, як всі дитина Божа, знаю,
Я маю право з миром в мир іти,
Любов щоб дарувати всім без краю,
І світла чистого у доброті знайти.
Моє моїм залишиться назавжди-
Життя, сій дух, душа і доброта,
Тож, досвід мій – то шлях лише до правди,
Щоденна праця у любові й боротьба….
За волю, за свободу, за Країну,
За мир свідомий , за життя і за любов,
За серце вірне й чисте, свою волю,
За це усе життя воюю знов і знов…….