Якби у мене стався сильний меч, Який рубає голови, без втоми, Я
Читати далі
Якби у мене стався сильний меч
Якби у мене стався сильний меч, Який рубає голови, без втоми, Я б подивився, в кого там із плеч, Скотилась голова. Я це свідомо. Я
Прогулянка
О як ми з тобою різнимся у наших смаках! Кіно про вампірів? Цього і в житті є доволі. Ходім прогуляємось містом невтомних мурах, що пил
О Україно!
Де взяти сили це все пережить? О Україно, доле моя мила! Ой, як же, рідна, як нам всім болить! Чому? За що? Кому ти завинила?
У Василівці хмарилось
Слова Петра Харченка. Музика Василя Манька. Він все свариться, свариться, Як скажу не те щось. У Василівці хмариться, А в Оленівці дощ. Через сварку не
Лягла печаль печаттю на чоло
Лягла печаль печаттю на чоло. Її ні перелити, ні відлити. Не снігу нам під вікна намело, – то на Алеї Слави чорні плити. Услали землю
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Яків Маркович – літописець Гетьманщини та свідок історії Роменського краю
Історія України XVIII століття збереглася не лише в універсалах гетьманів, державних актах чи архівних документах. Не менш цінними є особисті записи сучасників, які день за
Насупивсь, навис небокрай
Рондель-тавтограма (всі слова — на літеру Н) Насупивсь, навис небокрай, Невдовзі нагряне негода – Нескошених нив насолода! Нап’ються нарешті нехай! Негодо! Наснаги надай, Навіюй надію
Я напишу тебе
Інтимно-ліричне Я напишу тебе музикою, Я напишу тебе Словом – і станеш ти Піснею… Я напишу тебе Фарбами, Я напишу тебе Кольором – і станеш
Грійся, метелику, грійся
Грійся, метелику, грійся. Літа лишається – місяць. Ще невловимі печалі… ми їх щораз приручали. Пише фрагменти прологу тиша ріки: про дорогу звіяного падолисту – плине
Ти – захисник!
Своїм внукам – близнюкам присвячую. Будь гідним сином України, Свого народу і родини! Будь гідним слова – я Людина! Захиснику наш, рідний сину! Хай віра
Не ображайте матерів
Не ображайте матерів, бо в них життя лишилось мало, Не раньте серце сивиною, не сійте в душі гіркоту. Вона ж колись над вашим ліжком всі