Ми за рік постаріли на тисячу літ, Наче вічність крізь нас пробивала свій шлях. З нами б’ється у такт майже весь білий світ, А ми

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Ми за рік постаріли на тисячу літ, Наче вічність крізь нас пробивала свій шлях. З нами б’ється у такт майже весь білий світ, А ми
За мир у світі платимо дітьми. За незалежність платимо батьками . А за свободу платимо, це жах! Синами, доньками, народе мій, братами. За спокій платимо
Колись закінчиться війна… А поки що – життя в руїнах, в боях пекельних Україна і мати в траурній хустині, бо сина втратила вона. . Колись
Південний БУГ і древній РИМ – все в імені твоїм БугРим! Коли енергія Душі та Серця, Але без всякого тут герця, а осяйвають лиш Натхнення
Тепле бабине літо і холодна війна… Там, де люди привітні – несумісна вона. . Ворог – хижий придурок нищить землю мою, люд шукає притулок у
Переплутались дні і ночі, наче десь за Полярним колом… Сняться сни нам якісь пророчі ті, яких не було ніколи. . Бовдуряччя прийшло на Землю, нищить
НОВЕЛИ з ВІЙНИ (Цикл) ГРАНАТОВИЙ М Е Д На український блок-пост підійшов із неконтрольованого села якийсь дід у потертому одязі зі клітчастою сумочкою. – Здрастуйте,
Тобі буде, враже, як Залужний скаже й ЗСУ покаже: путь в полон чи у «двохстоті» – полку, батальйону, роті! Геть рашистів з України! Геть –
З поверненням , пташечко люба, До рідного дому, Катрусю! Де все пережите сховаєш. Ти волі ціну добре знаєш. Всі болі з душі,ніби камінь , Важкий
Я люблю свою осінь – до болю красиву, Ніжну неба в ній просинь й помірні дощі. Вона дуже яскрава і трішечки сива… А в тумани
Мені приснився ранок без війни: Проміння тепле в шибку заглядає, І пахнуть медом навіть полини, На вітрі крона яблуні гойдає… Співає пташка пісню, не втиха,
Перше літо без літа. Весна без весни. Перший лютий – по справжньому лютий. Десь, напевне, був шлях, не такий, запасний. Не оцей, де спіткаються люди