Так швидко плине час… Кудись спішать хвилини, Мені не наздогнать отой шалений біг… Без десяти – зима… Відчутно щогодини: От-от – і вже сипне на
Позначка: не згинатися
Чом дійсність, люди, в нас така?
Чом дійсність, люди, в нас така? Боюсь, до “ручки” дожилися, До краю прірви підійшли- У двадцять першому столітті Бідують люди на землі. На тій землі
Як чорнобривець на снігу!
Диптих П.Д. 1. У цій хурделиці, завії так щасливо! Бо десь є ти! – високий, дужий, молодий! І родять зорі у снігах твої сади, І
Вперед… в минуле…
Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Накотило…
Накотило… Пожив. І любив. Діти виросли. Вдома – кохана. Вже не красень. Замет сивини В голові. Там, де рана – Не кровиться, не біситься пульс.
Вперед…в минуле…
Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Не стой у меня на пути
Не стой у меня на пути, фрагментируя даты, Врата в поднебесье открыты, пора улетать. Душа подустала быть в теле до скрежета сжатой И просит, для
Можно я вырвусь наружу?
Можно я вырвусь наружу? Эта тоска меня душит. Стены и своды разрушу. Мне здесь так тесно, так скучно. Можно я крыльям – свободу? Можно я
Вовківці, садиба Леоніда Полтави
Довгі роки, відвідуючи знамените село Вовківці, ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Роменського центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю імені Івана Кавалерідзе, зупинялись біля хатини
На берегах Сули
Анастасія Сентіщева ВЕСНА 2020 РІК. МІСТО РОМНИ – Доброго ранку, як ви себе почуваєте? – нарешті привітна медсестра зайшла до палати Михайла і перервала його
Зустріч через століття
Даніїл Слєпинін Щороку в Україні проходить всесвітньоекономічна виставка. На ній зустрічаються представники з високорозвинених країн світу. Університет Вадима Гетьмана, який знаходиться в чудовому місті Ромни,
Неожиданная встреча
Валерія Зозуля Сколько волка не корми – всё в лес смотрит. С таким немного тоскливым настроением Настя смотрела в окно видевшего жизнь автобуса. Вот тебе
