Катерина Іванівна Зеленко

ГЕРОЇ РОМЕНЩИНИ

Історія нашого краю пов’язана з іменами людей, які виявили героїзм, відвагу, талант воїнів, командирів і полководців. Особливо ці риси наших земляків розкрились у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
Багатьох із них удостоєно високих бойових нагород, зокрема, звання Героя Радянського Союзу, кавалерів орденів Слави, інших найвищих нагород Батьківщини.
З ініціативи мешканців міста і міського голови М.І Лаврика до 58-ї річниці Перемоги у місті було збудовано Алею Героїв. Цей величний сучасний комплекс у центрі міста, де розміщені портрети Героїв, став святим для кожного роменця місцем. Сюди кожного року приходять жителі і гості Роменщини , аби вшанувати тих, хто поклав своє життя на олтар боротьби за незалежність України.
Представляємо імена удостоєних високого звання Героя Радянського Союзу, увічнених на Алеї Героїв.

Войнаревич Володимир Юрійович
Войнаревич Володимир Юрійович

Молодежную подпольную патриотическую группу возглавлял выпускник восьмого класса школы № 2 Володя Войнаревич, сын управляющего хозяйством Роменкого сельскохозяйственного техникума. В группу входили комсомольцы Виктор Губкин, Люба Пучко, бывшие советские военнопленные, известные только по именам: Никита, Федор и Василий. Ребята имели малокалиберные винтовки, радиоприемник, знамя – все из имущества техникума, которое не успели эвакуировать. Юные подпольщики записывали сводки Совинформбюро и распространяли их в городе и окрестных селах, вынашивали намерения ударить в спину оккупантам, когда начнутся бои за город. 17 февраля 1943 года гитлеровцы арестовали Володю, его отца Юрия Иосифовича, бухгалтера агрошколы Захара Пучко, его племянницу Любу и Виктора Губкина. Во время обыска обнаружили винтовки. Обвинили всех в подготовке вооруженного восстания в Ромнах, антифашистской пропаганде и расстреляли в Герасимовском карьере.

Маркус Тетяна Йосипівна
Маркус Тетяна Йосипівна

Тетяна Йосипівна Маркус народилася 21 вересня 1921 року в Ромнах у багатодітній єврейській родині. Після захоплення німцями Києва у 1941 році, включається в антифашистську боротьбу в складі диверсійно-винищувальної групи В.І.Кудряшова, яка була створена у вересні-жовтні 1941 року за завданням Київського підпільного міськкому партії. 22 серпня 1942 року після чергової операції по знищенню зрадника, коли переправлялась на човні через Дніпро, Тетяна Маркус була схоплена неподалік с. Лєтки.
Витримавши більше 5 місяців катувань, вона нікого не зрадила. Після неї не було заарештовано жодного підпільника.
Тетяна Маркус страчена в гестапо 29 січня 1943 року. Посмертно нагороджена орденами Вітчизняної війни І ст., медаллю «Партизан Великої Вітчизняної війни» І ст..
21 вересня 2006 року Президент України Віктор Андрійович Ющенко підписав Указ про присвоєння Тетяні Маркус Героя України.

Катерина Іванівна Зеленко
Катерина Іванівна Зеленко

Катерина Іванівна Зеленко, народилась 1916 року в м. Курськ. Відважна жінка-пілот під час Великої Вітчизняної війни проявила гордий і відважний характер, любов до Батьківщини, мужність і відвагу. У вересні 1941 року здійснила повітряний таран у небі над Анастасівкою нашого району. З цього бою їй не судилося повернутися живою. Звання Героя Радянського Союзу їй було присвоєно посмертно в 1990 році.

Михайло Микитович Шевченко
Михайло Микитович Шевченко

Михайло Микитович Шевченко, народився 1905 року в Луганську. З 1919 року мешкав у Андріяшівці на Роменщині. Звання Героя Радянського Союзу присвоєне за виконання спецзавдань у Китаї. Помер у 1983 році.

Василь Михайлович Лозовський
Василь Михайлович Лозовський

Василь Михайлович Лозовський, народився 1917 року в Ромнах. Звання Героя Радянського Союзу присвоєне за вміле керівництво групою торпедних катерів під час воєнних дій на Північному флоті. Помер у1981.

Сергій Макарович Крамаренко
Сергій Макарович Крамаренко

Сергій Макарович Крамаренко, народився 1923 року в с. Калинівка на Роменщині. Під час війни мужньо й героїчно виконував бойові завдання, показуючи зразки сміливості і відваги. !0 жовтня 1951 року йому присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Кузьма Савич Гнідаш
Кузьма Савич Гнідаш

Кузьма Савич Гнідаш, народився 1914 року в Салогубівці Роменського району. Під час Великої Вітчизняної був комісаром танкового батальйону. Згодом виконував відповідальні завдання в тилу ворога. Завдяки його героїзму, таланту розвідника багато радянських людей врятовано від смерті. Мужній воїн героїчно загинув у 1944 році. Звання Героя Радянського Союзу удостоєний посмертно 24 квітня 1945 року.

Петро Андрійович Мосієнко
Петро Андрійович Мосієнко

Петро Андрійович Мосієнко, народився 1924 року в с. Кімличка Липоводолинського району. Під час окупації Сумщини фашистами жив у рідному селі. Німці намагались відправити його в Німеччину. Але йому вдалося втекти, перейти лінію фронту у розташування радянських військ. Воював він у 140-му гвардійському стрілецькому полку.Був нагороджений орденом Слави 2 и 3 ступенів. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 31 травня 1945 року за виявлені мужність і відвагу в боях за розширення плацдарму на західному березі Одеру.
Після війни проживав у м. Ромни. Помер у 1998 році.

Павло Родіонович Романчук
Павло Родіонович Романчук

Павло Родіонович Романчук , народився 1921 року в с. Гринів (нині Голенкове ).1939 року закінчив десятирічку, у 1941 році призваний до лав Червоної Армії. Відважний воїн-земляк героїчно воював на фронтах Великої Вітчизняної. За виняткову мужність, виявлену в битві за Дніпро, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Федір Васильович Карлов
Федір Васильович Карлов

Федір Васильович Карлов, народився 1901 року в с. Заріччя Тульської області в Росії. В час Великої Вітчизняної війни командував 163-ою Роменсько-Київською ордена Леніна Червонопрапорною, ордена Суворова і ордена Кутузова стрілецькою дивізією, частини якої визволяли місто Ромни. Проявив великий талант полководця, показував зразки і вчив своїх підлеглих мудрого ведення бою, мужності, витримки і героїзму. Почесний громадянин нашого міста. Звання Героя Радянського Союзу йому присвоєно 17 травня 1944 року за форсування Дніпра. Помер у 1986 році.

Петро Олексійович Вовна
Петро Олексійович Вовна

Петро Олексійович Вовна, народився 1906 року в с. Хмелів на Роменщині. Закінчив авіаційне училище. Як льотчик-бомбардувальник брав участь у боях проти японської воєнщини на озері Хасан. Найкращі якості воїна виявив у радянсько-фінській війні. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 7 квітня 1940 року. Помер у 1940 році.

Лев Власович Кудаковський
Лев Власович Кудаковський

Лев Власович Кудаковський, народився 1918 року в м. Владивосток. З 1936 року проживав у Ромнах. У час Великої Вітчизняної війни виявив відвагу і героїзм у бойових операціях проти ворога. 22 липня 1944 року за подвиги під час форсування р. Західна Двіна удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Рік смерті – 1944.

Ілля Ілліч Стратейчук
Ілля Ілліч Стратейчук

Ілля Ілліч Стратейчук, народився 1915 року в с.Піски на Вінниччині. Війна для нього стала випробуванням на мужність і вміння працювати з особовим складом бійців. Саме за це та за визволення Києва, мужність, героїзм, виявлені при форсуванні Дніпра, він удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Після звільнення в запас І.І. Стратейчук до останніх днів свого життя мешкав у Ромнах. Помер у 1995 році.

Микола Ізотович Варчук
Микола Ізотович Варчук

Микола Ізотович Варчук, народився 1912 року на Вінниччині. Як воєнний льотчик він громив ворога, виявляючи мужність, відвагу та героїзм, а також майстерність. Цими якостями особливо відзначився в боях на Курській дузі в 1943 році, за що і був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.
Загинув у вересні 1943 року, визволяючи наш край. Похований у м. Ромни, де одна з вулиць носить його ім’я.

Микола Іванович Кузьменко
Микола Іванович Кузьменко

Микола Іванович Кузьменко, народився у 1914 році на Талалаївщині в с. Березівка. Навчався у технікумі механізації сільського господарства в м. Ромни. За мужність і героїзм, виявлені під час Великої Вітчизняної війни, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Помер у 1970 році.

Георгій Матвійович Леньов
Георгій Матвійович Леньов

Георгій Матвійович Леньов, народився в с. Процівка (нині м. Ромни) 1908 року. Мужній і героїчний характер його у боях з фашистами під час Великої Вітчизняної війни особливо яскраво проявився при форсуванні річки Одер. Саме за це йому і було присвоєно звання Героя Радянського Союзу 6 квітня 1945 року. Помер у 1979 році.

Панас Семенович Барабаш
Панас Семенович Барабаш

Панас Семенович Барабаш, народився 1908 року в с. Процівка (зараз м.Ромни). Рано почав трудову діяльність. Після призову в армію закінчив бронетанкову школу і став кадровим військовим. Командував взводом, танковою ротою, був начальником полкової школи.
З перших днів війни – на фронті. Був тричі поранений, двічі горів у танку, отримав контузію. Звання Героя Радянського Союзу удостоєний 16 травня 1944 року за мужність, героїзм та вміле керівництво бойовими операціями в травні 1944 року. Нагороджений трьома орденами Леніна, Олександра Невського,Вітчизняної війни 1 ступеня, медалями. Помер у Москві 1997року.

Костянтин Сергійович Давиденко
Костянтин Сергійович Давиденко

Костянтин Сергійович Давиденко, корінний роменець. Народився 3 лютого 1923 року в родині військовослужбовця. Тут закінчив семирічку. В грудні 1940 року став курсантом Сумського аероклубу. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, був направлений у Чугуївську військову авіаційну школу пілотів. З квітня 1942 року брав участь у багатьох повітряних боях із ворогом. Звання Героя Радянського Союзу йому було присвоєно 18.08.1943р. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, Чевоної Зірки, медалями . Помер у Чернігові 2004 р.

Мойсей Михайлович Северин
Мойсей Михайлович Северин

Мойсей Михайлович Северин, народився 1908 року в селі Гаї Роменського району. На фронті з червня 1941 року. Захищав Київ.
У боях за Миргород у вересні 1941 був поранений і потрапив у полон. Разом з іншими полоненими був відправлений у Німеччину. По дорозі знепритомнів, і німці, думаючи, що він помер, викинули з ешелона. Вилікувавшись у добрих людей, повернувся в рідне село. А коли в вересні1943 року прийшли наші, знову відправився на фронт. Стрілець 465-го стрілецького полку(167-а стрілецька дивізія, 38-а армія, 1-й Український фронт), рядовий Северин М.М. у боях 3-6 листопада 1943р. за визволення Києва проявив зразки мужності і героїзму, забезпечивши своєму підрозділу успішне просування вперед. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 10 січня 1944р. Нагороджений орденом Леніна.
Загинув у бою 2 березня 1945 року. Похований у с. Вершхотина (Польща).

Георгій Миколайович Прокопенко
Георгій Миколайович Прокопенко

Георгій Миколайович Прокопенко, народився 1914 року в селі Житнє на Роменщині. Навчався в школі, залізничному технікумі. У 1933 році став курсантом льотної школи. Воював добровольцем в Іспанії. Звільняв Західну Україну та Західну Білорусію. Під час Великої Вітчизняної війни героїчно боровся з фашистськими літаками над Доном, Волгою, Дніпром. Громив ворога восени та взимку 1941 року під Москвою.
З 1941 по 1943 рр. він брав участь у 47 повітряних боях. На Карельському, Волховському, Ленінградському, Сталінградському і Південному фронтах збив особисто 10, у групових боях 15 літаків ворога.
Пройшов шлях від командира ланки до командира полку, на рахунку якого 2048 бойових вильотів і 78 знищених літаків.
17 червня 1943 року гвардії майору Прокопенку Г.М. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Влітку 1944 року в нерівному бою над Львовом підполковник Г.М. Прокопенко загинув.
У 1944 році колишня Промислова вулиця була перейменована в вул. ім. Прокопенка.

Іван Кирилович Северин
Іван Кирилович Северин

Іван Кирилович Северин, народився 27 вересня 1922 року в селі Хмелів на Роменщині. Закінчив місцеву школу, гірничо-промислове училище в Донецьку, працював шахтарем у Донбасі. Війну зустрів курсантом Київського піхотного училища, потом командував стрілецькою ротою.
За мужність і героїзм, виявлені під час форсування Дніпра 23 жовтня 1943 р. старшому лейтенанту, командирові стрілецької роти 955 стрілецького полку 309 Пирятинської стрілецької дивізії І.К.Северину було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Загинув 28 грудня 1943 року, похований у с. Монастирьок Ржищевського району Київської області.

Юрій Андрійович Науменко
Юрій Андрійович Науменко

Юрій Андрійович Науменко, народився 5 березня 1919 року в м. Ромни, де і закінчив технікум механізації сільського господарства. В Радянській Армії з 1939р. В 1941р. закінчив Житомирське воєнно-піхотне училище.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з липня 1941р. Командир 289-го гвардійського стрілецького полку(97 гвардійська стрілецька дивізія, 5 гвардійська армія, 1-й Український фронт) гвардії підполковник Науменко відзначився в Берлінській операції. Полк під його командуванням 16 квітня 1945 року успішно форсував р. Нейсе, прорвав оборону ворога, першим форсував р. Шпрее. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 27червня 1945р.
В 1949 р. закінчив Воєнну академію ім. Фрунзе, в 1962 році Воєнну академію Генштабу. Генерал-полковник Науменко займав посаду заступника Головнокомандуючого Сухопутними військами. Проживає в Москві.
Нагороджений орденом Леніна, Жовтневої Революції, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова, 2 орденами Червоної Зірки.

Архипов Василь Степанович
Архипов Василь Степанович

Архипов Василь Степанович. Родился 26 марта 1920 года в деревне Данилово, ныне Семёновского сельского Совета Ленинского района города Йошкар-Ола – столицы Марийской Республики, в крестьянской семье. Русский. В 1928 году поступил в Княжнинскую начальную школу. Окончил Йошкар-Олинское педагогическое училище в 1938 году. Работал учителем начальной школы. Учился в Марийском педагогическом институте имени Н.К. Крупской города Йошкар-Ола.
В Красной Армии с 1939 года. Участник советско- финляндской войны годов. В Великой Отечественной войне с сентября 1941 года. Служил пулемётчиком 131-го кавалерийского полка 5-й кавалерийской дивизии, которая обороняла Москву, и с 26 ноября 1941 года стала гвардейской.
У боях за Роменщину в 1941 році відзначився кулеметник 160 кавалерійського полку першої кавалерійської дивізії Василь Степанович Архипов, якому Указом Президії Верховної ради СРСР від 12 квітня 1942 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В нагородному листі-представленні на звання Героя записано: «… 16 вересня 1941 року на підступах до міста Ромни 160 гвардійський кавалерійський полк з боєм захопив с. Бобрик. 18 вересня німці, прагнучи повернути це село , тричі переходили в контрнаступ, але тов. Архипов В.С. кулеметним вогнем відбив усі німецькі атаки. Вороги відступили, залишивши перед кулеметом Архипова 70 трупів…». Потім у нагородному листі вказувалося на мужність і відвагу Архипова в боях за с. Незрілове, де він знищив 40 гітлерівців, а у с. Ямне – близько 40 фашистів. Під час 3 атаки в Архипова закінчились патрони і тоді вороги стали оточувати відважного воїна. Архипов відстрілювався з нагана і, щоб не попасти в полон, застрелився останньою кулею.
Похований у місті Сичовка Смоленської області.

Глушко Михайло Пилипович
Глушко Михайло Пилипович
Глушко Михайло Пилипович.
Бій за місто Ромни почався 12 вересня 1943 року. Використовуючи природні умови (гориста місцевість), німці сильно укріпили підступи до нього в районі собору. Вони оперезали окопами і бліндажами всю околицю міста. На окремих ділянках зосередили велику кількість танків. У вечірній час, після заходу сонця та інтенсивної артилерійської підготовки, в повітря були підняті нічні бомбардувальники 208 бомбардувальної дивізії. Пізніше, після боїв за Київ, дивізії було присвоєно найменування Київської та нагороджено орденом Червоного Прапора. Під час визволення м. Ромни нею командував полковник Юзеєв Л.М. Бомбардувальники під командуванням капітана С.Ф. Сергєєва і капітана Дюпіна П.Л. атакували розташування ворожих артилерійських та мінометних батарей. Наземні війська, отримавши можливість, стрімко просувались вперед і затиснули в кільце фашистський гарнізон в м. Ромни. Бої перемістились на околиці міста. Штурм розпочався з удару 2 повітряної армії під командуванням маршала авіації С.А. Красовського. В цих боях брав участь і уродженець міста Ромни капітан Семен Свиридович Бадива. Базувались льотчики в м. Лебедин і звідти здійснювали нальоти на м. Ромни. Ще на початку вересня війська 60 армії під командуванням генерал–лейтенанта Черняховського І. Д. з території Курщини вступили на Сумську землю. У напрямку Рильськ, Путивль, Сміле, Хмелів проводили наступальні операції 121 стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора І.І. Ладигіна. Безпосередньо Хустянку, Сміле Хмелів визволяв 574 стрілецький полк під командуванням майора Василя Юхимовича Андрєєва. Особливо відзначився командир взводу молодший лейтенант Глушко М.П. Михайло Пилипович народився в 1920 році в с. Максимівці Кременчуцького району Полтавської області. Закінчивши місцеву неповну середню школу, за комсомольською путівкою поїхав на підприємства м. Миколаїв. З перших днів війни М.П. Глушко – у діючій армії. 8 вересня 1943 року дві роти фашистів біля с. Смілого атакували позицію стрілецького взводу. Декілька їх атак було відбито. Коли вороги пішли в наступ у черговий раз, бійці взводу, разом зі своїм командиром кинулись у багнетну атаку. Противник відступив. Коли фашисти пішли у чергову атаку, Глушко М.П. косив їх кулеметним вогнем. Ворог знову змушений був відступити. Але Глушко М.П. був поранений. Та поля бою не полишив. Взвод Глушка М.П. під Смілим знищив 78 гітлерівських солдатів і офіцерів. 9 вересня Глушко М.П. від отриманих поранень помер. Похований він в с. Сніжки Буринського району. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року М.П. Глушку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Бруй Фёдор Филиппович
Бруй Фёдор Филиппович
Бруй Фёдор Филиппович родился 19 сентября (по новому стилю — 2 октября) 1907 года в деревне Ивановские Огородники (ныне — Слуцкий район Минской области Белоруссии) в крестьянской семье. Окончил семь классов школы, работал на строительстве шоссейных дорог Слуцкого районного дорожного отдела. В 1929 году был призван на службу в Рабоче-крестьянскую Красную Армию. В 1931 году окончил военно-хозяйственную учебную команду при Смоленском военно-продовольственном складе. С 1932 года проходил службу в Хабаровске, был командиром строительной роты 2-го строительного батальона. В 1937 году вступил в ВКП(б). В августе 1940 года был назначен помощником командира по матобеспечению 150-го танкового батальона 15-й танковой бригады Дальневосточного фронта, в апреле 1941 года — начальником снабжения 180-й автобазы 15-й армии. В 1942 году Бруй окончил курсы «Выстрел». С июня 1942 года — на фронтах Великой Отечественной войны. Участвовал в боях на на Юго-Западном, Воронежском, 1-м Украинском фронтах. Принимал участие в обороне Воронежа, Воронежско-Касторненской операции, Курской битве, освобождении Украинской ССР, битве за Днепр. К сентябрю 1943 года майор Фёдор Бруй командовал батальоном 520-го стрелкового полка 167-й стрелковой дивизии 38-й армии Воронежского фронта. Отличился во время освобождения Украины.

16 сентября 1943 года батальон Бруя принимал участие в освобождении города Ромны Сумской области. Его батальон первым ворвался на улицы города, вступив в уличные бои с фашистами. 25-28 сентября 1943 года в ходе наступления на Киев он освободил несколько населённых пунктов и форсировал Днепр в районе Вышгорода, захватив плацдарм на его западном берегу и отразив десять контратак противника, что обеспечило успех переправы основных сил соединения. В боях Бруй дважды был ранен, но поля боя не покинул, продолжая руководить действиями батальона.

Указом Президиума Верховного Совета СССР от 29 октября 1943 года за «образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте борьбы с немецкими захватчиками и проявленные при этом мужество и героизм» майор Фёдор Бруй был удостоен высокого звания Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда» за номером 2814.
В октябре 1944 года Бруй был назначен военным комендантом Винницы, затем руководил различными районными военными комиссариатами. В 1955 году в звании подполковника по болезни вышел в отставку. Работал инженером по снабжению на молочном заводе в Виннице. Скончался 17 января 1982 года, похоронен на Центральном кладбище Винницы.
Был награждён двумя орденами Ленина, орденами Красного Знамени, Отечественной войны 1-й степени и Красной Звезды, медалями «За Победу над Германией» и «30 лет Советской Армии и Флота». Почётный гражданин Слуцка.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *