Весни розливи сонечко злизало,
Остання крапля висохла весни.
Душі «добридень» літечко сказало,
Заглянуло наївно в мої сни.
Вже завтра – літо. Птахи стоголосі
Акорди розсипають по землі,
Хоча фіалка пахне ще і досі
Й медунки квітнуть квіточки малі.
У лузі квітом ніжиться калина,
Свій аромат хлюпоче навкруги.
Заквітнув ліс і поле, і долина,
Над водним плесом в квітах береги.
Торкаюсь літа і крилом, і серцем,
Його я чую скрізь серцебиття.
Гостинно відчинило свої дверці,
Теплом своїм наповнює життя.
І я вершки спивати буду літа,
Плекать красу жоржин і панича…
І мрії не посміють спопеліти,
Й печаль впаде навік з мого плеча…