Вічність | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Час від часу з тобою не разом

Час від часу з тобою не разом, Наше кохання – це сльози та рани. Вмить забуваємо всі образи, Я знову тобі дарую тюльпани. Про тебе

У Водохрещу – День Святий, хоч – не – морозний й сніговий! Від Василя й Маланки, козацтво нашої паланки поринуло не в ополонки, а води

поезія авторського жанру злЮби * * * НА ХОЛОД ХОЛОД-НІМ (однім) асфальті паперу мачинки (були колись інки!) слів про ростають у Час оживе о! живе!

Знову ввійшла в мої мрії любов, Знову плекаю надії. Шлях я далекий до тебе пройшов, Ти моя пісня і мрії. А моє серце у грудях

Багато разів я Не щиро кохав. Шукаючи музу, На сайтах писав. Та небо дарує Лиш гарних людей. Воно так цілує, Що грім із грудей. Воно

Завяжи узелочек на память, Может, вспомнишь о нашей любви, Прежних чувств твоих вспыхнет вдруг пламя… Только в осень свою не зови. . Не приду я