Не ображайте матерів, бо в них життя лишилось мало, Не раньте серце сивиною, не сійте в душі гіркоту. Вона ж колись над вашим ліжком всі
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Тетяна Мочакова – поетеса і композитор. |
Не ображайте матерів, бо в них життя лишилось мало, Не раньте серце сивиною, не сійте в душі гіркоту. Вона ж колись над вашим ліжком всі
«Через таких, як ти» – образливо лунало, У серці вмить прорізало ножем, А я у відповідь тихенько усміхнулась, Тримаючи в душі болючий щем. «Через таких,
Життя та смерть у владі язика, Щоденно сіємо слова у душу. І фраза — чи легка, чи то важка — Стає зерном, що проростати мусить.
Якщо всі порушені власні кордони, І боляче йти, неможливо злетіть, Коли розбиваються мрій бастіони І серце від розпачу зовсім не спить. Згадай, що коріння міцніє
Якщо зачиняються двері в якомусь там боці подій, Повір мені, в іншому «чаті» початок для нових надій. Господь наш не терпить пустоти, він завжди готує
У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Моє життя, мої надії, І світ чарівного тепла, Коли була на світлій хвилі, Музичний цвіт тримала я. Сьогодні я в мистецтві щиро, Дарую людям лейтмотив,
Мрійлива осінь забере тумани, Розстеле килим, вишитий дощем, Осіннє листя кине під ногами, На серці зрання буде тільки щем. Прозорість неба більше не побачиш, Бо
Моє повинно стати кращим, Моя Земля, будинок, моя праця, І не дозволю ледарям пропащим, Забрати серце…. Ні!!! Нізащо! Бо я вкладаю серце в кожне слово,
Чудова є у нас душа, І серце вірне дав нам Отче, Та щось у нас непоспіша, І біль і сум іще клекоче. Краса ж душі
Ми 40 днів йдемо до Перемоги, І кожен день у сяйві прапорів, Вже бачимо ми звільнені дороги, Із синьо-жовтих любих кольорів. Милують серце кольори свободи,
Доню моя ніжна, вірна моя, сильна, Ти воюєш поруч на фронтах тяжких, Доню моя щира, самостійна, вільна, Духом ти і серцем в мене не з