Вікно завішене не плаче… Ні сліз, ні сонця, ні роси. Але війни жахіття бачить, Господь лампад не погасив… Уранці тріснуло, так гучно, Від бомби вражої…
Позначка: народ України
Так хочу повернутися додому
Так хочу повернутися додому. У церкву помолитися піти. За все , за все подякувати Богу. І в Ньому спокій згублений знайти. Так хочу я припасти
Я не зраджу…
Воскреса наш народ. І не раз воскресає, не двічі, І вдяга вишиванку на кроваве могутнє плече. А калина гірчить… Полини й ковила на узбіччі, І
Коли закінчиться війна
Коли закінчиться війна, Заправиш бак свого авто. І ми поїдемо у Крим, Щоб на спідометрі за сто. Щоб за вікном широкий степ І сонце в
Розжарені зорі
Розжарені зорі, немов на пательні, сичать, Земля ледве диха, димами у квітні цвіте… А душі людей ні до кого чаїно кричать. На дні учорашнім –
Чудова є у нас душа
Чудова є у нас душа, І серце вірне дав нам Отче, Та щось у нас непоспіша, І біль і сум іще клекоче. Краса ж душі
Прощай, кремлёвская россия
Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ. И вы, мундиры голубые, И ты, послушный им народ. М.Лермонтов Прощай, кремлёвская россия, Страна-агрессор, террорист, И вы, мундиры
Матерям росії
Чи гарне ви в синів вкладали, Коли малими ще були? Чи й ви магічних слів не знали, Бо падлами сини зросли. У душах гарного немає.
Війна
Ти все змінила! Все моє життя! В бігу ти зупинила мої коні… У вчора вже немає вороття, Застиг мій потяг прямо на пероні. Все зупинилось:
Ми 40 днів йдемо до Перемоги
Ми 40 днів йдемо до Перемоги, І кожен день у сяйві прапорів, Вже бачимо ми звільнені дороги, Із синьо-жовтих любих кольорів. Милують серце кольори свободи,
Звернення
Хотів би сказати, наразі, Бабусі своїй, батьку й мамі, Що зараз з росії пруть мразі До мене, до цього незнані. Ви зараз спочиєте в мирі,
Спокою вам щоб не знать!
Усім, хто лишився даху над головою Вибили очі у батьківській хаті, Зяє діра у боку. Як ви насмілились, орки прокляті, Шкоду зробити таку?! Плаче хазяйка,
