Юрій Прокопенко

Аритмія

Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих,
Приймаючи низку чужих забобонів їдких,
Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі,
Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
Плелася в лахмітті за нами занедбана доля,
На торжищі правди ми стрімко упали в ціні.
І ролі зіграли, хоч справа, звичайно, не в ролях,
Зв’язок мій з тобою, на жаль, в суєті не зміцнів.
Прощались очима, горіли у пеклі страждання,
Ковтаючи сльози пекучі від болю й жури.
Спотворена мрія зникала бездушно востаннє,
Не в змозі потрапити з явою світлою в ритм.
Обпалені крила спровадили в сіру буденність,
Стрілою розлука вп’ялася, щоб спогад застиг.
Ми вголос читали прохання до неба даремні,
Зникаючи десь у собі, від розпусти інтриг.

19:00, 28.03.2021 рік.

Зображення: https://express-novosti.ru

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *