Стихи живут не сами по себе Стихи живут не сами по себе, Они приходят в голову от боли. Текстовкой связной преданных небес, Но что-то мерзкое
Позначка: чоловіча логіка
Окремо від тебе
Окремо від тебе, окремо від світу людського, Обдертий до нитки, ввібравши усю самоту, Я йшов перехрестям доріг, а докучливий спогад Ніяк не зникав, обернувшись на
Ми – гості орбіт кольорового світу
І биті, і кляті, нерідко й розп’яті, Ми вперто шукаємо вихід із снів. Збираємо вкотре загублені раті, Тому, час від часу, такі мовчазні. Блукаємо вічно
Полісубстанції (додекагонограми) HOMO SAPIENSа і HomoNanS як Нова Людина майбутньої цивілізації!?
Л Ю Д И Н А – найунікальніше, найвище і найзагадковіше розумне творіння на планеті Земля! Антропологія, філософія, історія, медицина, мистецтво, література, різні науки можуть
Дружба близька й далека
Їх породила одна земля – Роменщина, що на Україні. А якщо точніше, то Леонід Пархомович (Леонід Полтава) народився 18 серпня 1921 року в селі Вовківці
Роменська капелла
Пісня – також зброя Роки Другої світової війни залишили в пам’яті людства імена відважних патріотів – людей з великої літери, що поклали свої життя у
А коли б вона прийшла!?…
Небо зорями розквітло і дивилося привітно на вербу та на хлопчину, хто очікував дівчину!? В.Б. Літнє небо над полатавським селом Кліщинці палало зорями. По ньому
Приблудна собака
Погода була так собі: негода. За комір котиться, не світять ліхтарі, Із-під коліс на пішохідних переходах Летить на одяг… Але треба йти. Зеленого чекаю. Більш
Останній бій армії Нестора Махна
30 червня 2021 року виповнюється 100-річчя з дня останнього великого бою Повстанської революційної селянської армії (Н.Махна) в районі сіл Хоружівка та Беседівка нинішньої Сумської області.
Я не страждаю тонкощами фраз
Я не страждаю тонкощами фраз. Не вмію підлабузо підлизати. На сильних світу я плював не раз. Частенько чув за спиною прокляття… Як дуб, від шрамів
А так було добре стрічати цілунком світанки
А так було добре стрічати цілунком світанки, І в ковдру закутавшись знов, обійматися вдвох. Тепло твоїх рук, ми стікали в любов до останку, У серце
Брама часу
Замкни браму часу, бо душу затягує вкотре У вир божевілля, у світ задзеркалля плаский. Там пекло і сум, розірвана болем аорта, Зґвалтована мрія, спаплюжені дива
