Я йду на війну, воювати з собою запекло, Мені до вподоби, як завжди, шрамований біль. Колись бився з раєм, зухвало тримався за пекло, Сьогодні мирю
Мітки: Юрій Прокопенко
Наодинці зі мною думки
Наодинці зі мною думки, обережні й тривожні, Перейшли куряву міжусобиць і попіл війни. Скільки коштує біль? Оцінити, звичайно, не можна, Особливо, коли на терезах ніщо
Твіст
Навколо суєта розніжених фантазій, Казковість на порі в танок жаги ввійшла І грає жвавий твіст весна на новий лад, Маестро неземний розщедрився наразі. Відтворює дива,
Акорди натхнення
У відкрите вікно заглядає усміхнено Сонце І мандрує проміння в кімнаті, торкаючись стін. Оживає субтильне в душі від щасливості порцій, Перехопить в акорди натхнення всі
Шукали двоє щастя наодинці
Шукали двоє щастя наодинці, Самотності свої несли в собі. Були для світу, мов якісь чужинці, Зів’ялі квіти між людських орбіт. Живцем горіли, серце хоронили, Розбите,
Прихід любові
Прихід любові вже відчутніший і теплий, З’явилась пролісків плантація рясна. Весна здіймає вгору за здоров’я келих, Прокинься, друже, ти засидівся у снах! Занадто довго, випив
