Широка магістраль, б’є вітерець в обличчя. Та старовічний страх казати правду в вічі виходить, наче пес, з обачливих обочин, винюхуючи сенс, мов виснажений гончий. Чи,
![Олег Шупляк. Бо має пройти Час...](https://romen-sula.org/wp-content/uploads/2024/07/oleh-shuplyak.-bo-maye-proyty-chas.jpg)
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Широка магістраль, б’є вітерець в обличчя. Та старовічний страх казати правду в вічі виходить, наче пес, з обачливих обочин, винюхуючи сенс, мов виснажений гончий. Чи,
Інколи, за привитим комплексом меншовартості, ми, українці, недооцінюємо себе і свою націю. Так довго нас відривали від роду, землі, своєї ба́тьківщини, аби викорінити тисячоліттями зрощене
Вітер хмари полоще в болоті розкислого неба, Розгулялась негода, на землю жбурляє дощі… Ще зігрітись теплом у душі виникає потреба, Загорнутись в обійми й про
Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих, Приймаючи низку чужих забобонів їдких, Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі, Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
Минає все, — як це от речення й наступне. Дощем прошито звичні тротуари. Останнє яблуко не за горами гупне, і перший сніг завіє надто рано.
А лето плавно переходит в осень И ветер, спутав запад и восток, Берёзам золото вплетает в косы И хулиганит в волоса́х чуток. . А в