Сторінка долі Перегортаю сторінки своєї долі – І постають картини минулого буття: То чую тихий шелест колосків у полі, То вітру в комині пронизливе виття.
Мітки: доля
Треба вірити в казки
Я вітер, я хмарка. Повію, лечу, Громом загуркочу, Дощем упаду. Сяду на квіти, Нектар той п’янкий Жучком-павучком Жадібно п’ю. Коником у травах Стрибаю, тріщу, Метеликом
НАМ ВСІМ ІЗ ТОЇ ЧАШІ ПИТЬ
НАМ ВСІМ іЗ ТОЇ ЧАШІ ПИТЬ Стою на кручі й на Дніпро дивлюся. Він не реве, не стогне. Він мовчить. Піду у Лавру помолюся: Навчи,
Портрет діда
Висів на місці ікони Мальований портрет діда. Ми з ним не зустрілись ніколи – Такою була планида . Забрав його у мене Рік тридцять третій
Я торжествую, господа!
Зима прощается… Зима прощается, и снег последний Выпал в месяце апреле. И все дороги, сад и дом мой летний Одежду белую одели. Но вскоре запоздалый
Моя ненько Україна!
Небо, крила,cонця край Чорнобровая дівчина І веселий водограй, І Карпат зелених гомін, І трембіти голоси, І церковні передзвони, Яблуневії сади. І Дніпра високі кручі, Верболози
