Якщо, Росіє, мало вам смертей! Якщо вам мало горя і страждання! Сьогодні у день прощення прийдіть Прийдіть, благаю, всі до покаяння! Якщо не шкода вам
Позначка: роздуми
Без десяти – зима…
Так швидко плине час… Кудись спішать хвилини, Мені не наздогнать отой шалений біг… Без десяти – зима… Відчутно щогодини: От-от – і вже сипне на
Дела давно минувшей старины
Дела! Дела давно минУвшей старинЫ. Навроцкий сделал здесь железную дорогу. Чтобы купЕческая станция Ромны Могла уверенно шагать с другими в ногу. И превращений понеслася чередА.
Целость Человека
Предисловие В проекте «Целость Человека» я рассказываю об открытом мной Необъективированном Человеке. Это открытие ожидалось от гносеологического Субъекта в лице философов («служащих человечества» –
Чи зійде сонце над Україною
Є в мене найдорожче – Україна!.. Леонід Полтава Письменник Леонід Полтава (справжнє прізвище – Леонард Пархомович, родом із села Вовківці на Роменщині) став відомим українському
Як пахне скошена трава!
Як пахне скошена трава! Як літо невловимо тане. І зірка упаде на ґанок… А далі – пам’ять зорова нестиме спогад: гребля, став… дерева на боках
Коридори школи
Коридори школи, дух кориди… Ми – міцні, зухвалі й молоді. І майбутнє – легковірна риба, що ведеться на гачки надій. Ще укупі пияки й поети,
О чём?
Среди моих знакомых были разные: Интеллигентные, морально-безобразные. Писатели, поэты, журналисты; Художники, полковники, артисты. И адвокаты, и прокуроры, и менты… С профессорами, академиками я была на
Я не страждаю тонкощами фраз
Я не страждаю тонкощами фраз. Не вмію підлабузо підлизати. На сильних світу я плював не раз. Частенько чув за спиною прокляття… Як дуб, від шрамів
Аритмія
Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих, Приймаючи низку чужих забобонів їдких, Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі, Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
Валентина Донецька. Автобіографія.
Одні вважають, що Життя це – гра. А інші – що не гра це, а – Життя. Не ті, не ті не знають до пуття.
Відрубали дереволови у ялини вершок
Відрубали дереволови У ялини вершок – до пліч. І гілки, мов гігантські сови, Змахом крил проклинають ніч… Мовчазніють берези і клени – очевидці сумної біди,
