Ти все змінила! Все моє життя!
В бігу ти зупинила мої коні…
У вчора вже немає вороття,
Застиг мій потяг прямо на пероні.
Все зупинилось: час і мить, роки…
Тільки цвітуть лиш зморшки на обличчі.
Кричать ворони в полі і граки,
Й весна у поле трактора не кличе…
Бо все війна триклята зупинила,
Несмілі й кволі кроки у біді…
Ну чим же Україна завинила,
Що і її спинилися гніді?..
Не квітне сад урочисто і пишно,
В диму війни згубились журавлі.
Ну як же так у лютому все вийшло,
Що варвари з’явились на землі?
Що ворог нищить душі і серця,
Міста великі, селища і хати.
Не милує ні пса, ні горобця,
І всюди суне руки волохаті.
Скільки смертей посіяв навкруги,
А кажеш, що прийшов, щоб визволяти?!!
Бодай би ви пощезли, вороги,
І ваші смерчі, буки та гармати!!!
Я вірю, буде кара вам Господня,
Фашисти, вбивці, варвари, кати,
Недолюди, грабіжники голодні,
Вас мало й на хресті розіп’ясти!
А в нас весна розквітне, добре знаю,
І небо, й поле – стягом зацвіте.
Засяє сонце і в моєму краї,
Й ромен крізь сум весною проросте…