Вечоріє. Вже темно довкруж, Ароматів жоржин вже доволі. А маленькі ліхтарики руж Засинають у листі поволі… Зірка гасне на небі мерщій, В небо зір чийсь
Позначка: Лісненко Тетяна
І знову зацвіли черешні білі
І знову зацвіли черешні білі, Вигукують у сад тебе й мене. У ці чарівні диво-заметілі Кохання наше нас не обмине. Куди не глянь – усюди
Жінка-берегиня: від гармонії в сім’ї – до гармонії у світі
В активі Федерації жінок «За мир у всьому світі» впевнені, що жінки відіграють фундаментальну та особливу роль у створенні гармонії та миру на всіх рівнях
До друзів у столицю
І знову я збираюся в столицю, Там мої друзі щирі, як рідня! Кортить на славний Київ подивиться, Хвилююся в чеканні я щодня. Там уже рідна
З “Дивословом” до людей
Поезія, як і будь-який інший жанр мистецтва, мусить промовляти і заспокоювати, спонукати і надихати. Вона Така собі, не знає старості І на чолі не ставить
Освідчення місту
Ромен, Ромен, вкраїнське диво-місто, Сьогодні ти – в душевному теплі. Убравсь в осіннє золото й намисто, Й таких, як ти, нема більш на землі! О
Молитва до Шевченка
У ВИШНЕВІМ РАЮ В вишневий рай пірнаю з головою, П’ю аромат божественно-легкий, Та років вже розгорнуті сувої Лиш чую голос приязно-терпкий… Цвітуть вишнІ, хвилюються тривожно,
Кобзареві
Кобзар В зажурі тихій, серед площі Кобзар на пагорбі сидить… Каштани в осінь дощ полоще Й Ромен старий неначе спить… А сонні вулиці навмисне Сховали
Наш батько – Тарас
Наш батько – Тарас О Батьку мій, стоїш собі на кручі, І погляд в даль, такий, як і колись… Тебе вітри обвіюють пекучі, В тобі
ШЕВЧЕНКО І УКРАЇНА
ТАРАСОВЕ СЛОВО Щоб була щасливою Вкраїна, Щоб в садах співали солов’ї, Щоб звучала пісня солов’їно,- Об’єднаймося, брати мої! Нині у цьому складному світі протиборства добра
Слова
Слова, слова – збираю поодинці, Й несу додому, наче оберіг… Неначе дітям бажані гостинці, Несу завжди на батьківський поріг. Слова, слова, ви – розпач і
Давайте об’єднаємося, браття
Давайте об’єднаємося, браття Ну доки ж нам блукати в диких хащах? Вже так втомились! Господи, прости. Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща, Але ж
