Весь світ зупинився!
Двадцять чотири нуль два.
Завершився лютий,
А в Україні зима.
Я вже хочу весни…,
Тиша, ніхто не стріля.
Та на календарях
Двадцять чотири нуль два.
Це все день бабака,
Або підлість від долі.
Я не хочу його,
Але він на повторі.
Знову ранок війни
І статистика бою.
Помирають сини,
День закритий пітьмою.
Знову смерті дітей,
Чути постріл гармати.
На колінах стоїть,
Богу молиться мати.
За країну свою,
За одну Батьківщину.
Я до смерті стою,
Бо люблю Україну!
Наш величний народ
Не повинен страждати.
Знов тривожний дзвінок…,
В укриття час тікати.
Як я хочу почуть,
Що війни вже немає.
Літаки не гудуть,
Ніч спокійно минає…
Закінчився цей день,
Сонце нове зійшло.
Переможна хода!
Вже двадцять п’яте прийшло.
Автор: Олександр Рубець та народ України!