За мир у світі платимо дітьми. За незалежність платимо батьками . А за свободу платимо, це жах! Синами, доньками, народе мій, братами. За спокій платимо
Позначка: Україна
Перемога хай співа
Осінь стогне, плаче, тужить, Дощ вже сипле крижаний. Небо їй, бач, вірно служить, Встигне все, хоч день малий. Все покрила шкірка льоду, А дерева –
Допоможіть…
Допоможіть, допоможіть, допоможіть!.. Читаю часто , люди, в інтернеті. Зник безвісти мій син, а в мене брат. На нашій горем пошматованій планеті. Допоможіть знайти, немає
Я не зраджу…
Воскреса наш народ. І не раз воскресає, не двічі, І вдяга вишиванку на кроваве могутнє плече. А калина гірчить… Полини й ковила на узбіччі, І
Коли закінчиться війна
Коли закінчиться війна, Заправиш бак свого авто. І ми поїдемо у Крим, Щоб на спідометрі за сто. Щоб за вікном широкий степ І сонце в
Розжарені зорі
Розжарені зорі, немов на пательні, сичать, Земля ледве диха, димами у квітні цвіте… А душі людей ні до кого чаїно кричать. На дні учорашнім –
Звернення
Хотів би сказати, наразі, Бабусі своїй, батьку й мамі, Що зараз з росії пруть мразі До мене, до цього незнані. Ви зараз спочиєте в мирі,
Спокою вам щоб не знать!
Усім, хто лишився даху над головою Вибили очі у батьківській хаті, Зяє діра у боку. Як ви насмілились, орки прокляті, Шкоду зробити таку?! Плаче хазяйка,
Дикі обличчя
Дикі обличчя, Дух навіжених, Погляди роботів, Міряють відстань У кілометрах Кроками чоботів. Сіють отруту Куль і снарядів Оркові виродки. Ходять по світу Біллю пробиті Вдови
Проклинаю тебе, рашко
Я, рашко, тебе проклинаю За кожну убиту людину. Народ тебе наш проклинає За кожну убиту дитину. За кожний будинок розбитий, За кожну зруйновану хату, Бо
А дні війни – немов чорнило ночі
А дні війни – немов чорнило ночі, Навіть зірки не блимають здаля… Весни у поле – погляд неохочий, В вогні й диму і луки, і
Поетичний заклик до збереження природи Огнівщини
Коли гулятимеш околицями міста, що зветься наче квітка та – Ромен. По стежці звивистій, укритій жовтим листям, зайди у парк, відомий із давен. На місці
