Проклятий враже, нас не налякаєш
Відсутністю і світла, і тепла.
Погано ти, моsковіє, нас знаєш,
І тільки трупи по Вкраїні розкидаєш, –
Своїх в полях вкраїнських залишаєш,
Ти завжди так вчиняла і жила.
Ми свою землю рідну захищаєм,
Як наші предки – прадіди й діди.
І ворогам ніколи не прощаєм,
Свій шлях собі до щастя вибираєм,
Хоч друзів, рідних у борні втрачаєм…
Страшні лишають нелюди сліди.
Ми все оте страхіття перебудем,
І села відвоюємо, й міста!
Вдихнем, я вірю, знов на повні груди,
Бо ми – за волю! Всі ми – правдолюби,
З очей ми знімем орківську облуду,
Й заколосяться знову в нас жита.