«Через таких, як ти» – образливо лунало,
У серці вмить прорізало ножем,
А я у відповідь тихенько усміхнулась,
Тримаючи в душі болючий щем.
«Через таких, як ти» — лишилося позаду,
Але в повітрі досі висне чад.
Чи ж цим тавром отруїш мою радість?
Все, що мені послали – вернеться назад.
Я йду вперед, лишаючи всі тіні,
Де кожне слово — не іржавий цвях.
В моїй душі не розцвіте безсилля,
Не кидайте образи крізь свій страх.
Через таких як я — народжуються весни,
І світ міняє колір на ходу.
Я з попелу образ зумію знов воскреснути,
Ти ж лишишся в своім страшнім аду.
Через таких, як я, тримається земля,
І доброта розходиться по світу.
Я сію зерна там, де шлях іде здаля,
І вчу серця всі заново любити.
Нехай навколо гуркотять громи,
І хтось укотре цілить словом в спину,
Лишайтеся найперше — це людьми,
Рятуючи зневірену людину.
І скільки б бруду ворог не приніс,
Які б образи душу не палили —
Я витру всі сліди недавніх сліз,
Бо в доброті моїй і є вся Божа сила.