Тетяна Іванова (Подпорінова)

Мені наснилась доленька моя

Мені наснилась доленька моя,
Як наяву вона зі мною говорила:
,,Як любая живеш? Все бачу я.
Для тебе в Бога щастя я просила”.

О Доле, дякую тобі за вир подій,
Проміння сонячне й негоду…
І що живу,не втратила надій,
Тому й прийму все це, як нагороду.

Нелегко у бутті моїм було,
Не раз, мов птаха, крила розправляла.
Ось і життя, мов човник пропливло,
Але вечора свого я не зламала,

Хоч і була швидкою течія.
Пливла я проти неї, не здавалась
Прохала в Бога щиро сили я,
І негараздам у лице лиш посміхалась.

Мов птаха Фенікс, з попелу я встала,
Злетіла ввись, хоч і крильця опекла.
Ти, ДОЛЕНЬКО, мене не покидала.
Прийму усе від тебе, що мені ти нарекла.

25.02.2020 р.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *