Просинайся, Україно!

Просинайся, Україно!

Просинайся, Україно, годі тобі спати!
Вороги, мов навіжені, лізуть всі до хати.
Роздягають, розпинають, заглядають в душу
І трясуть тебе чужинці, наче в саду грушу.

Просинайся, Україно, скидай з ніг кайдани!
Не поможуть тобі, рідна, створені майдани.
Досить твій народ гнобити, в рабство заганяти.
Досить, рідна, дітям твоїм по світу тинятись.

Просинайся, Україно, ворог не дрімає.
Із грудей твоїх без жалю серце вириває.
За синами плаче мати, молода дружина,
Ненароджена в утробі сирота – дитина.

Просинайся, Україно, земле моя рідна,
І задумайся чому ти в світі така бідна!
Коли маєш такі землі, руки працьовиті
Й до сих пір, рідненька, ходиш в латаній свитинці!

Просинайся, Україно, досить жирувати
Тим панам, що сидять в раді, досить керувати!
До управлялися таки, набили кишені,
А народ їм не потрібний, до біса – до ” фені”!

Просинайся, Україно, лопає терпіння!
Час настав, моя рідненька, гине покоління.
Одягайтеся у нові вишиті сорочки,
Ще не пізно, Бог нам в поміч, рідні сини й дочки.

Хай не стогнуть Дніпро й кручі, верби і тополі.
Нас Тарас всіх призиває з могили до волі.

Просинайся, Україно, просинайся нене.
Болить в матері старої серденько за тебе.
Заганяють в наші душі ненависть і злобу,
Заздрість, зраду і безчинство, як страшну хворобу.

Все добро, мораль, чесноти знищують з корінням,
Виривають з сердець наших прямо із насінням.
Засівають бур”янами праведні дороги
І безвихіддю вкривають стоптані пороги.

Тягнуть нас до зубожіння повного пихаті
І не стане, прости Боже, миру в кожній хаті.
Буде брат іти на брата, син на свого татка,
І цуратимуться матір, діти рідні, й батька.

Опанують гроші світом, не всім дано знати.
Хто вагони – запакує, хто не буде – мати.
Прости, Господи, до тебе плач сягне страждання
І призвеш, я знаю, вірю, всіх до покаяння.

Схаменіться щоб не сталось цього всього з нами.
Відчиніть для милосердя найчерствіші брами.
Що ж це робиться на світі скажіть, добрі люди?
Каюсь, кайтеся, рідненькі, горе, горе буде.

Найстрашніший суд чекає на всіх добре знаю.
Каюсь, кайтеся, рідненькі, я вас умоляю.
У молитві щиро, рідні, помолимось Богу
Щоб вказав до віри й правди праведну дорогу.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *