Коли в нашого сусіда, маленького сухенького дідуся, який щоранку з двома ціпками просувався черепашачими кроками до хвіртки, запитували, як здоров’я, він бадьоро відповідав: «На всі
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Коли в нашого сусіда, маленького сухенького дідуся, який щоранку з двома ціпками просувався черепашачими кроками до хвіртки, запитували, як здоров’я, він бадьоро відповідав: «На всі
МИНУВШИНУ ЗАБУТУ ПОВЕРТАЮ. Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого
«В Ромні без ярмарку, у скверику без квітів, Сидиш на камені, неначе й сам закам’янів І тільки зморшка біля брів – Немов рядок Нового Заповіту»
Біля Вічного вогню Вічний вогонь — пам’ятник древнього міста В зажурі сумній-обеліски, могили. Святе, ніким незабутне траурне місце. Заплакані квіти доземно схилились. Дев’ятого травня сюди
50-річчю спільного життя присвячую. Був теплий, світлий, сонячний, погожий день. Було це в Харкові, піввіку тому. Кохана, пам’ятаєш, ми з тобою йдем До ЗАГСУ —
Йому — 87 років, із них школа, навчання у військовому медичному училищі, 2 роки з “гаком” — “життя в повітрі” (служив у повітряно-десантних частинах), 6
Не твоя й не моя то вина — покриває життя сивина. Погляд мій ти очима злови — і не клич ти любов, не зови. Витру
Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в
Сумління чисте? Важко на душі? Рятують серце лиш вірші. *** Усе почалося з суму та самоти. Якесь плутане інтерв’ю писакам. Просто розмова, без конкретики, без
Камінь, який кидаєш у ставок, На мить лише сколихує воду. І все… Отак, буває, і я урок Закінчую. Як лист без відповіді, Звук без відгуку.
Живу, не гнусь, поляризуюсь, Людським життям електризуюсь, Бо не втечеш від полюсів. Критичних мінусів, плюсів. Життя іде, і струм іде, З ним не розлучишся ніде.
Читаю Платонова, думаю… Звідки Сюжет цей? – немає примітки. Життєва картина? Звірі! Казали раніше – «плями білі» У нашій історії, у біографії… Криваве дослідження на