Медсанбат

Ветеран війни і праці

Йому — 87 років, із них школа, навчання у військовому медичному училищі, 2 роки з “гаком” — “життя в повітрі” (служив у повітряно-десантних частинах), 6 років навчання у медичному інституті, близько 40 років – робота на ниві охорони здоров’я, з них чверть віку на високій керівній посаді. Здавалося б – пора й відпочити на пенсії. Та ні! Характер не дозволяє ветеранові сидіти вдома без діла. Упродовж багатьох років Григорій Кузьмич Строй є членом президії районної ради ветеранів, незмінний керівник районного волонтерського центру “Пенсіонер”. Минулого року волонтерські загони Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, цього року Ярошівського НВК Роменського району вийшли переможцями в області серед навчальних закладів. В цьому теж є заслуга Строя Г.К.
Народився Григорій 21 січня 1922 року на хуторі Лещенки Сулимівської сільської ради Смілівського району Чернігівської області в сім’ї хліборобів. Батька Гриша не пам’ятає, бо він помер у 23 роки, коли хлопчику виповнився місяць. Виховувався Гриша у дідуся Пінькаса Антона Петровича, батька матері, яка вдруге вийшла заміж.
У 1941 році Строй закінчив десятирічку школи №2 м. Ромни. І тут, як сніг на голову, звалилася Велика Вітчизняна війна. Строя Г.К. призвали до лав Радянської Армії. Його направили на навчання до Харківського військового медичного училища.
Коли німецькі війська наблизилися до Харкова, училище було направлене на захист міста. Так продовжувалося до вересня 1941 року, аж поки радянські регулярні війська не прийшли на зміну ще не загартованим молодим захисникам.
Невдовзі медичне училище з Харкова евакуювали до Ашхабаду. Заняття проводилися за прискореною програмою по 10-12 годин щодня. Значна увага приділялася санітарній тактиці та наданні долікарської допомоги пораненим і хворим, а також бойовій підготовці.
Частина курсантів-відмінників навчання і бойової підготовки, у тому числі й Строй Г.К., у 1942 році достроково направлена до Москви в розпорядження Головного санітарного управління. Звідти у жовтні ц.р. Строй Г.К. направлений до міста Ступіно для формування Другої окремої маневрено-повітряної десантної бригади, де був призначений старшим фельдшером бригади. Проводилася підготовка до десантування, вивчали будову парашута, його уклад, проводилися тренувальні стрибки з парашутом.
Перше бойове хрещення Строя Г.К. відбулося на Північно-Західному фронті в районі Дем’янська. Висадка бригади відбувалася вночі в січні 1943 року на перкалевих парашутах із ручним відкриттям. У період висадки над лісом багато парашутистів зависали на деревах. Доводилося їх знімати. Серед них були з ударами, переломами ніг.
У підпорядкуванні Строя Г.К. було два солдати-санітари. Усім потребуючим надавалася перша долікарська допомога. Перев’язочного матеріалу, шин, медикаментів було достатньо.
Для маскування укриття поранених і хворих будували курінь із хвойних гілок, обсипали їх снігом, всередині настилали хвойними гілками та вкривали солдатськими плащпалатками. Це було сховище від вітру, віхоли, холоду і маскування.
Через два дні групу виявили німці і почали бомбити та обстрілювати її. З’явилися поранені та вбиті. Там вперше Строй Г.К. побачив страхіття війни. Пораненим надавали медичну допомогу і заносили їх у курені для відправки в тил. Відправляли літаками вночі.
Григорій Кузьмич був легко пораненим, а тому залишався в строю. Продовжував надавати допомогу пораненим і хворим.
Поблизу від розташування частини у лісі на деревах був замаскований фінський снайпер, а тому проходити те місце, де він знаходився, було небезпечно. Солдати гинули від куль снайпера на місці. Радянські розвідники знайшли цього снайпера і доставили в штаб частини.
Для поповнення продуктів харчування, боєприпасів, медикаментів скидалися спеціальні мішки на парашутах. Були випадки, коли мішки попадали в нейтральну зону і тоді розвідники з групою солдат старались їх забрати і доставити в частину.
Бої були жорстокі, з великими втратами в напрямі міста Осташкове. Проте солдати тримались до кінця березня 1943 року.
Багаття розводити було небезпечно, тому що це було б демаскуванням. Солдати умудрялися кип’ятити воду для поранених і хворих.
Коли утворився прохід по фронту до 800 м, частина Строя Г.К. вночі з пораненими і хворими почала виходити на з’єднання зі своїми частинами.
Після поранення Строя Г.К. з Північно-Західного фронту його частину знову направили до м.Ступіно на відпочинок і поповнення бригади.
Після поповнення бригаду перейменували в 12-й гвардійський повітрянодесантний стрілецький полк четвертої повітряно-десантної дивізії 40-ї армії і направили в складі Першого Українського фронту на Курську дугу в район с.Прохорівки. Бої були запеклими. Поранених із поля бою виносили вночі на плащпалатках і лямках, вкривали у вирвах з-під авіабомб і артилерійських снарядів, окопах, а вночі переправляли в полковий медичний пункт. Пораненим накладали пов’язки і транспортні шини, а пораненим із великою кровотечею накладали джгути з відміткою часу накладання.
На Курській дузі наші війська вперше зустріли важкі німецькі танки “Тигр”, “Пантера”, “Фердинант”. Це була гроза німців. Проте наші солдати підпалювали їх пляшками з горючою сумішшю.
Під час відступу наших військ одного разу Строй Г.К. зупинився біля розрахунку артилеристів і один із них попросив його подавати снаряди до гармати (не вистачало людей). Медик погодився. Це дало змогу артилеристам розбити два німецькі танки і припинити відступ.
5 червня 1943 року, зібравши всі сили наших військ, рано- вранці почалась потужна артилерійська підготовка, після якої наші війська почали наступ, і коли займали німецькі траншеї, в них було багато поранених, вбитих, контужених. Свої наступи німці називали психічною атакою. Їхні солдати йшли роздягненими до пояса, обвішані гранатами з дерев’яними ручками, автоматами, йшли шеренгою – плече до плеча.
В наших кулеметах “максимах” закипала вода. Після взяття м. Курська частина Строя Г.К. пішла напрямом до Сумської області. Вона брала участь у звільненні м. Конотоп, села Дубов’язівки. Далі пішла на Київ у складі Першого Українського фронту, беручи участь у форсуванні Дніпра: зайняли перші німецькі траншеї, які помилково бомбували наші літаки. Після взяття другої німецької траншеї нашими військами подала голос наша знаменита “Катюша”. Вважалось, що там знаходилися німці.
Впродовж всієї війни фельдшер Строй Г.К. був командиром санітарного взводу в батальйоні. Він брав участь у Корсунь-Шевченківському і Конєв-Ясовському угрупуван-нях в складі Першого Українського фронту.
Його частина пройшла Молдову, Румунію, Угорщину. День Перемоги Строй Г.К. зустрів у Чехословаччині після взяття Праги.
Після 9 травня 1945 року ще впродовж 3-х днів частина Строя Г.К. вела запеклі бої з залишеним німецьким угрупуванням СС, яке капітуляцію не визнало. Після розгрому угрупування СС частину залишили в центральній групі військ в Угорщині в м.Керменд.
Після повернення на Батьківщину в м.Одесу в 1947 році Строй Г.К. знаходився запасним офіцером полку в званні лейтенанта медичної служби.
У 1947 році Григорій Кузьмич звільнився в запас. Вся його служба проходила в повітряно-десантних частинах.
Після демобілізації Строй Г.К. вступив у 1951 році до Курського медичного інституту на лікувальний факультет, який закінчив через шість років.
Трудову біографію Строй Г.К. розпочав у ранзі завідувача Засульської лікарської дільниці з 10-ліжковою лікарнею. Пізніше – упродовж 20 років працював заступником головного лікаря Роменської ЦРЛ із медичного обслуговування населення, начальником штабу цивільної оборони ЦРЛ.
Після виходу на пенсію (1982 рік) продовжував працювати лікарем-фізіотерапевтом, лікарем МСЕК до 1993 року.
Строй Г.К. має 75 стрибків із парашутом, 3 бойові ордени, 14 медалей. Військове звання — полковник медичної служби у відставці.
Тривалий час Григорій Кузьмич є членом президії районної ради ветеранів, очолює волонтерський центр “Пенсіонер”, який за показниками роботи вважається серед кращих в області.
08.05.2009р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *