Іван Кавалерідзе в майстерні за роботою, 1918 р.

Історична довідка про відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку у Ромнах 1918р.

«В Ромні без ярмарку, у скверику без квітів,
Сидиш на камені, неначе й сам закам’янів
І тільки зморшка біля брів –
Немов рядок Нового Заповіту»
Леонід Полтава

Мальовничий Ромен. Тисячолітній Ромен. На скрижалях його історії написані сотні імен, якими пишається Україна і світ. І чим далі час віддаляє нас від славетних постатей, тим більше розумієш глибину їхньої величі.
Серед них постать Тараса Григоровича Шевченка, ім’я якого зорею засяяло над цілим світом. Він став гордістю українського народу, виразником його дум, співцем краси, його любові й болю, журби і горя…
Для нас, роменців, це велика честь ходити землею, якою неодноразово ступав Великий Кобзар. Так, у листопаді 1843р. він десять днів перебував у гостинній родині Рєпніних у Андріївці. А в липні 1845р. поет відвідав місто Ромни, зокрема Іллінський ярмарок, який був третім за значенням у Російській імперії. Очевидно , перебування на Іллінському ярмарку залишило глибокий слід у поетовій свідомості, якщо у творах він згадує Роменщину у повісті «Наймичка», події якої відбуваються в селі за Сулою за 5 верст від Ромен. Саме ж місто згадується 17 раз ( «Великий льох», «Княжна», «Москалева криниця».)
Багато матеріалів про зв’язок Тараса Григоровича Шевченка з Роменщиною зберігається у колекції Роменського краєзнавчого музею. Зокрема в експозиції знаходиться погруддя Т.Г. Шевченка, картина «Думи мої, думи» художника Сафонова , фотографія, яка увічнила скульптора Кавалерідзе в момент його роботи над пам’ятником Шевченку в Ромнах, рушник, вишитий учнями залізничного училища в 1918 році, книги поета та інші матеріали.
Але найбільший інтерес викликає музичний інструмент – торбан , який за переказами належав великому Кобзареві. Торбан, виготовлений із горіхового та кипарисового дерева, був куплений за 1820р. у Воронезькій губернії лікарем Сербіновичем , котрий і подарував його поетові. Незадовго до смерті Тарас Григорович віддав торбан кобзарю Олексієнку. У 1935 р. ця реліквія потрапила до Роменського краєзнавчого музею. Отож, недаремно у нашому місті височіє пам’ятник великому Кобзареві.
У 1918 році повітовий ревком на Сумщині прийняв рішення про спорудження пам’ятника Т.Г.Шевченку в м. Ромни. Роботу доручили молодому скульптору І.П.Кавалерідзе, нашому землякові( 14.04.1887-03.12.1987р.) Народився він на хуторі Ладанському (Анастасівка ). Іван Кавалерідзе отримав освіту у Київському художньому училищі, Петербурзькій Академії мистецтв, приватній художній студїі у Парижі. Автор пам’ятників княгині Ользі в Києві, Шевченкові у Полтаві, Сумах, Г.С. Сковороді у Лохвиці, Києві та багато інших. Так сталося, що Іван Петрович Кавалерідзе неодноразово брав участь у конкурсах на кращий проект пам’ятника Кобзарю, отримував призові місця. Тому, коли навесні 1918 року він приїхав до Ромен, то одразу взявся за роботу. Для спорудження пам’ятника були необхідні немалі кошти на будівельні матеріали. Представники громади міста і повіту ( насамперед, ті ж залізничники) допомагали коштами та матеріалом для будівництва.
Спорудження пам’ятника великому поету в Ромнах викликало неабиякий інтерес у місті. Усю чорнову роботу по його спорудженню виконували добровольці. Серед них працював і прославлений роменець – артист Степан Шкурат, а посильну допомогу у будівництві надавала славетна артистка Ганна Затиркевич-Карпинська.
Неспроста вибрали місце для монументу – перехрестя Полтавської і Панської вулиць (нині Соборна і бульвар Шевченка) біля торгових рядів. За переказами, тут, на Іллінському ярмарку у 1845 році стояв намет Л.М.Свічки, де зупинився Тарас Шевченко. З Києва, на допомогу скульптору, приїхали батько і син Орленки, майстри, що брали участь у спорудженні пам’ятника княгині Ользі. Коли зводився постамент, І.П. Кавалерідзе працював над фігурою поета. Через обмаль часу часто доводилося працювати і при несприятливій погоді під відкритим небом.
Незважаючи на тяжке матеріальне становище, всі інші труднощі, до кінця жовтня 1918 року пам’ятник був готовий. Символічно, що він став першим монументальним пам’ятником Т.Г. Шевченку на Україні.
Відкриття пам’ятника – подія, котра навічно вписана в золотий літопис увічнення пам’яті Т.Г. Шевченка в нашому краї. Урочистості з нагоди відкриття монумента відбулися 27-29 жовтня. Гостями його стали спеціальні делегати з Києва, відбувся концерт з участю поета Миколи Вороного, артистів Михайла Микити, Івана Стешенка та інших, організовано було співоче змагання місцевих кобзарів. Люди все йшли і йшли до Шевченка, який сидить на п’єдесталі, що нагадує скіфський курган, і збуджує думку про безсмертя уже звільненого від кайданів революційного слова поета. Про це говорять і рядки, висічені на п’єдесталі: « І оживу, і думу вольную на волю із домовини воззову…»
Сотворений в таких екстремальних умовах пам’ятник до середини 70-х років дав тріщину. Вирішено було відлити у бронзі. За реставрацію пам’ятника взялися київські митці- скульптори В’ячеслав Клоков, Борис Довгань, архітектор Флоріан Юр’єв. Шість років роботи над бронзовим пам’ятником завершилися урочистим відкриттям 20 лютого 1982 року.

На мітингу були присутні сотні гостей і мешканців міста, співзвучно і схвильовано прозвучали рядки поета Олекси Ющенка:

Він у задумі, у зажурі,
Та хоч отак поет схиливсь,
Не безнадія в серці – бурі,
В очах не урвище, а вись.

Пам’ятник Т.Г. Шевченку став візитною карткою нашого міста. Кожен гість може милуватися його зображенням на сувенірній продукції та друкованій літературі про роменський край.
Історичну довідку бібліотечні працівники можуть використовувати під час проведення тематичних вечорів, краєзнавчих годин, оформленні книжкових виставок і тематичних полиць, оглядів літератури.
«Океан великої любові»
«Алмаз Шевченкової душі»
«Печать твоїх палаючих слів, що пропекла до дна нам душі»
Богдан-Ігор-Антонич.
«Подорожуймо Тарасовими шляхами».

Список літератури про вшанування пам’яті Т.Г. Шевченка на Сумщині:
1.Г.Діброва. Ім’я, освячене любов’ю. (Тарас Шевченко і Сумщина. Суми, 1993.с.40).
2. Діброва Г. Увічнення пам’яті Кобзаря. (Вісті Роменщини. 2005.№20-21).
3. Полуян М. Тарасова молитва. (Вісті Роменщини.2006. №25-26).
4. Ющенко О. В осінні дні Ромни. Ющенко О. Після осені і зими. (АТ. Миронівська друкарня. 2002.с.26).
5. Полтава Л. Поема про Тараса Шевченка. Полтава Л. Профілі.К.2001.с.33-43).
Склала провідний бібліограф С.П. Круподер.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *