50-річчю спільного життя присвячую.
Був теплий, світлий, сонячний, погожий день.
Було це в Харкові, піввіку тому.
Кохана, пам’ятаєш, ми з тобою йдем
До ЗАГСУ — храму — місця нам святого.
В цей день в одно з’єдналися наші серця,
Злилися юні, непідкупні душі.
А щастя сипалось до ніг нам без кінця.
Запам’ятався день оцей нам дуже.
В гуртожиток не йшли, летіли, мов пташки.
І Харків нам всміхавсь на повні груди.
Він дарував добро і радість на віки.
Здавалось, нас вітали добрі люди.
Не розставались ми з тобою ні на мить,
Прожили мирно, мов ті лебедята.
Уміли працювати, вміли гідно жить.
Щодня йшли на роботу, мов на свято.
У нас чудові діти, внуки, правнуча
Вже скоро піде вчитися до школи.
Вона за нами, як за батьками, скуча.
Не вдасться розлучити нас ніколи.
В житті важкі хвороби ми перенесли
Та, дякуючи лікарям і Богу,
Всі перешкоди на шляху перемогли
І вийшли на життя ясну дорогу.
Не дивлячись на складність, кризове життя,
Ми друге дихання відкрили в себе.
Яким же буде України майбуття?
Хотілось бачить тут, а не на небі.
11.04.2009р. м.Ромни