По снегу следы уходили от дома. Они уносили с собою любовь. Простите, мадам, мы едва лишь знакомы, Но вы разбудили дремавшую кровь. Мадам, я не
Позначка: Вічність
КАК ТРУДЕН, МНОЮ ИЗБРАН ПУТЬ
И ЗАДАЧА УЖЕ НЕ ЗАДАЧА Старшему мичману Попову Валерию Степановичу Я смотрю из окна на дорогу пустую. Я жизнь вопрошаю свою холостую, Прошло ли всё
Оглянись и осмысли…
Оглянись и осмысли… Все не спишешь судьбой! Мы порою не искренни даже сами с собой… Делим хлеб, с кем не следует, шлем улыбки врагам, Обстоятельства
Дякую долі
За життям своїм згорьованим я плачу, За роками, що пройшли і не вернуться. Побажайте мені, люди, ви удачу, Щоб зуміла не зламаться, не зігнуться. Треба
Матусі
Мамо, мила, ніжна й дорога, Всією душею до тебе я лину. Д е б я, нене рідна, не була, Тебе боюсь втратить назавжди єдину. Ти
РОМЕНСЬКИЙ ВАЛЬС
ПРО НАЗВУ МІСТА Як вірно тебе називати: Ромен, Румно чи Ромни? Про назву легенд є багато, Котрі всі ідуть з давнини. Ромни – історично невірно,
СЛАВНОМУ ЮВІЛЯРУ – МІСТУ РОМЕН
РОМЕНСЬКИ КАШТАНИ Я мандрував по світу скрізь І відривався від оселі. Шкода Ромен було до сліз – Додому рвавсь у край веселий. Роменські каштани приснились
Величальна Ромену
РОМЕН (Урочиста, величальна) Де рясніє ромен-цвітом Наша рідна сторона, Місто, славою повите, Мов з легенди вирина. Приспів: Сто народів, сто племен Знало славний град-Ромен, Де
Ромни – чарівне місто Посулля
РОМНИ – одне з найдревніших міст України, розташоване на південному заході Сумської області та 100 км від Сум на високому плато та омивається з трьох
Мой город
Когда-то здесь кипел народный гнев, Бунтарские не раз гремели речи. Здесь, честь и славу гетьману воспев, Преподносили в храмах Богу свечи. В одно смешался говор
ЗВЕРНЕННЯ
Я хочу пишатися містом своїм, Бо це є лице і приватний наш дім. Щоб змогла була завжди в радість піти, Та дні вихідні для душі
МІЙ РОМЕН
Я кохаю тебе, моє місто, Мій квітучий чарівний Ромен, І хатинки, неначе намисто Над Сулою пліч-о-пліч здавен. Я кохаю вербу за місточком, Що схилилась від