Скрізь весна. Та не в Бахмуті:
Чорно, димно… Життя – стерто.
Вої – в молитви закуті,
В вічі заглядають смерті.
Пух летить з пісень тополі,
Свічка пам’яті все вища…
А в Бахмуті – гине молодь,
А в Бахмуті – кулі свищуть!
Розривається на шмаття
Батька, мужа, сина тіло, –
Мати: зойк! – прокляття кату!
…А весна ж! Конвалій!.. біло!
Навіть в тиші тимчасовій
Сон скипає кров’ю, криком!..
Білим болем квітнуть вдови…
Квітне буз: ламає лікті…
15.05.23