Призупинися всього на хвилину – плинності часу, утім, не спинити. Той, хто за тебе пішов і загинув, дивиться з неба: тут тепло і сито. Рух
Позначка: біль втрати
Три роки, як немає сина…
Виконую прохання своєї подруги Каті Счастливцевої, написати вірша про її сина, Владислава Волинського, уродженця села Ярмолинці Роменського району Сумської області, якому з дня загибелі 10
Так боляче…
Так боляче ніколи не було, І вже не буде! Господи, благаю, Дай мудрості, і сили, і тепла, Чого давно я вже не відчуваю! Так боляче
Не з добрих новин…
Не з добрих новин починається ранок. Зі сліз і плачу, із ран тяжких і болю. О, Боже святий, збережи Україну! Дай нашій красуні і щастя
В душі моїй вирують почуття
В душі моїй вирують почуття, лягають з часом в лірики рядочки. Поезія – це все моє життя те, за яке не буде каяття, а збірки
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Ікони плачуть…
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
Не вірю
Не вірю, сину, що тебе нема! Не вірю, брате, що пішов назавжди! Не вірю, милий, смерть вона така! Не вірю, батьку, де шукати правди!? Згорає
Білим болем квітнуть вдови…
Скрізь весна. Та не в Бахмуті: Чорно, димно… Життя – стерто. Вої – в молитви закуті, В вічі заглядають смерті. Пух летить з пісень тополі,
Прокидайся…
Прокидайся… Війна. Почалося. Наче сонце, а все як туманом. Ми кричали у світ стоголоссям. І вже рік в нас триває той ранок: Метушливо стривожені люди.
Душа
Боюсь доторкнутися словом – душа – як оголений нерв – щоб не принести, випадково, їй вкрай непотрібних проблем. . Болить і страждає, й голосить, чи
Допоможіть…
Допоможіть, допоможіть, допоможіть!.. Читаю часто , люди, в інтернеті. Зник безвісти мій син, а в мене брат. На нашій горем пошматованій планеті. Допоможіть знайти, немає