Отак, Україно, була ти багата.
Та знала правителя хама і ката.
Тихенько бідніла. Розкрали неситі.
Пішла попід тином підмоги просити.
Невже, моя нене, тебе роздеруть,
Куски похватають і тама і тут?
Невже навіть назви не буде на світі,
Й тебе не побачим в вишневому цвіті?
Кого ж тоді будем ми вірно любити,
За кого молитись і Бога просити?
Прошу: залишайся велика, єдина.
Бо як нам без тебе, свята Україна!