Мой милый друг, чем занят ты теперь? О чем твои мечты, о чем печали? Я не грущу безвременно, поверь. Но помнишь, как рассветы мы встречали?
Позначка: Любов Вовк
Я не свободная
Я не свободная, поверь. Ну что же ты опять не слышишь? Не устою – открою дверь. А дождь шуршит, шуршит по крыше… Ну не ходи,
Она красивая была
Она красивая была. И мы ушли встречать рассветы. Все видела одна луна… И улетел я на край света. И годы шли. Шагал вперед. Но снова
Свята Україна
Отак, Україно, була ти багата. Та знала правителя хама і ката. Тихенько бідніла. Розкрали неситі. Пішла попід тином підмоги просити. Невже, моя нене, тебе роздеруть,
Скажи, Всевишній, слово
Що це? Гуркоче грім у хмарі грозовій? Ні! Це летять снаряди по моїй землі! Це рідну Україну вже на шмаття рвуть. Там хлопці молодії кров
Вовк Любов Федорівна
Вовк Любов Федорівна народилася у селі Голінка Роменського району. Навчалася у Лебединському педагогічному училищі, потім закінчила історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Майже сорок
Люблю куточок раю на землі
Люблю куточок раю на землі – Оту хатину, де тепер живу. Нехай мої хороми і малі, Та тут радію їжі на столі І тут я
Свята Україна
Я за всіх простих людей прошу, молю… Я за всіх простих людей прошу, молю: Хай світле небо буде в нашому краю, Хай ясне сонце осяває
Народила мене мати в цій землі…
Моя Голінка Лежить на кручах ріднеє село. Внизу Сула блакитні води понесла. В садках із вишень та із яблунь все воно. Я тут родилася, я
Я вітрам віддам печалі…
Маленькій Саші Саша, Саша, Сашенька, Сашуня. Виростеш ти в щасті і в добрі. Але де ж гуляє твій папуня, Що тебе не бачить взагалі? Твоя
Вона творила світло
Привіт, мене звати Вікторія, або просто Віка. У цьому рефераті я хочу розповісти про свою бабусю Наташу, яка народила 14 дітей, була кавалером орденів Материнської
Тарас Григорович Шевченко (художник) 1814 – 1861
Дивуєшся, якою може бути доля в людини. Звичайний собі сільський хлопчик, який і вчитися не мав змоги, який рано втратив матір, потім і батька. Та
