Спіткнувся цей день об ніч,
Схвильовано хрипли ноти,
Стежками сліпих сторіч
Ми йшли навмання, на дотик.
Слідами своїх катів
Збивали коліна щеб(е)нем,
Шукали в очах братів,
Натомість – сльозами в небо.
Збирали затерті дні,
Писали на стінах, стелях,
Молились отій весні
У теплих своїх оселях.
Кричали в туман, німі,
І кожен цей рік кривавий
На згадку сліпій зимі
Прогірк у ранковій каві.
І знову спіткнулись ми
Об кадри чужих ефірів.
Навпомацки в цій пітьмі
ШУКАЄМО ШЛЯХ ДО МИРУ!!!!
#2020