Прокидайся… Війна. Почалося. Наче сонце, а все як туманом. Ми кричали у світ стоголоссям. І вже рік в нас триває той ранок: Метушливо стривожені люди.
Категорія: Лук’яненко Катерина
 |
Лук’яненко Катерина Олександрівна. Головний спеціаліст відділу культури Виконавчого комітету Роменської міської ради (2011). Автор поетичної збірки «Революція свідомості» (Київ, 2017 р.). |
Ми за рік постаріли на тисячу літ
Ми за рік постаріли на тисячу літ, Наче вічність крізь нас пробивала свій шлях. З нами б’ється у такт майже весь білий світ, А ми
Перше літо без літа
Перше літо без літа. Весна без весни. Перший лютий – по справжньому лютий. Десь, напевне, був шлях, не такий, запасний. Не оцей, де спіткаються люди
Коли закінчиться війна
Коли закінчиться війна, Заправиш бак свого авто. І ми поїдемо у Крим, Щоб на спідометрі за сто. Щоб за вікном широкий степ І сонце в
Місяць, що стер наші сни…
Місяць, що стер наші сни… Тиша, яка не для нас… Ми дочекались весни В цей розтривожений час. Місяць, який поміж днів Висмоктав спокій до дна.
Народ России, вы опять молчите?
Народ России, вы опять молчите? Когда взрывают наши города! И по ночам спокойно спите? Ведь это тут, не где-то там! Народ России, вы боитесь правды?