Свистіли столицею снаряди. Столицю струснуло. Спалахи сліпили Сонце. Сонце сипало сіллю. Сховку!.. Сльозою-сльотою сурмив світанок. Скрикують сполохані сни. Спечені скалки скла сповзають, сипляться страхом смерти.
Позначка: совість
Прокидайся…
Прокидайся… Війна. Почалося. Наче сонце, а все як туманом. Ми кричали у світ стоголоссям. І вже рік в нас триває той ранок: Метушливо стривожені люди.
Коли закінчиться війна…
Колись закінчиться війна… А поки що – життя в руїнах, в боях пекельних Україна і мати в траурній хустині, бо сина втратила вона. . Колись
З поверненням , Пташко!
З поверненням , пташечко люба, До рідного дому, Катрусю! Де все пережите сховаєш. Ти волі ціну добре знаєш. Всі болі з душі,ніби камінь , Важкий
Не в шумной беседе друзья познаются…
Не в шумной беседе друзья познаются… (из фронтовой тетради моего отца) Не надо, чтоб я изменила о вас своё мнение. И другом своим перестала считать.
Прощай, кремлёвская россия
Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ. И вы, мундиры голубые, И ты, послушный им народ. М.Лермонтов Прощай, кремлёвская россия, Страна-агрессор, террорист, И вы, мундиры