Усіляке співала – балади, романси та арії, плюскотілася в оплесках, славу – з долоні спивай!.. Та недавно її запросили люб’язно в акваріум, попрохали довірчо: ось
Позначка: роздуми
Чого волати, як немає слів
Терпіння капля випита до дна, Лягла в душі, мов камінь, непорушно. О, дайте, дайте, ще вина, Щоб воювати, чи кричати: ” Як бездушно!” Чого волати,
Постать
Пам’ятник у Ромні Усе так звичайно, буденно і просто: Тарас на могилі сидить. Я ж бачу нестримну, рвучку його постать у русі… Щодня і щомить!..
Молитва до Шевченка
У ВИШНЕВІМ РАЮ В вишневий рай пірнаю з головою, П’ю аромат божественно-легкий, Та років вже розгорнуті сувої Лиш чую голос приязно-терпкий… Цвітуть вишнІ, хвилюються тривожно,
Хто вони?
ХТО ВОНИ? Син у батька запитав: – А як звуться люди, Що в городах там і сям З лопатами всюди? Не розігнуть і спини, День
Земля
ЗЕМЛЯ О земле наша, яблуко Адама, Живеш давно ти з черв’яком гріха. І жнеш рясні трагедії і драми, Бездумних воєн кров не висиха. Прозорий пульс
Зажги свечу…
Зажги свечу и сядь со мною рядом, О жизни мы с тобой поговорим… Согреешь ты меня душой и взглядом И, оказавшись вновь с тобою рядом,
За Шевченком
Над степом сонечко моє Яскраві промені пускає Та дню тепло дає своє. Я щастя кращого не знаю – Хіба щоб до грудей своїх Мати притулила.
Большое – в малом
Большое – в малом. Малое – в большом. Я словно по бульвару нагишом Иду. Сгораю от стыда. Откуда и куда? Да в том то и
Чорні Ангели
Роменські вóрони … З дитинства пам’ятаю, Як грає зграя над путями, що ведуть Кудись в майбутнє, за околицю, за грані. Та стук коліс. Та на
Мелодія серця
«Життя прожить – не поле перейти», – Гласить знайома українська мудрість. Потрібно у житті себе знайти, А старт дає усім крилата юність. На долю не
ВИБИРАЙ
Спомин Понюхай, як пахне лоза Та дощ із великих краплин. Гуляє по небу гроза Над хмарами з чорних хустин. На серці чи біль, чи то