Из цикла “у ками́на” Кто прав – не пра́в… Не на́м судить. На всё есть Во́ля Бо́жья. – Непра́в? Са́м признаёшь свою неправоту́? А, извини́тся
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Народилася в Ромнах 13 вересня 1951 року. В 1968 році закінчила Роменську школу №1, здобула освіту економіста. Друкувалася в Роменській районній газеті “Вісті Роменщини”, “Тандем-прес”, в журналі “Винахідник України”, в літературно-історичному альманахі “Ромен”. |
Из цикла “у ками́на” Кто прав – не пра́в… Не на́м судить. На всё есть Во́ля Бо́жья. – Непра́в? Са́м признаёшь свою неправоту́? А, извини́тся
Ледве встигла сказати я “та́к”, Як почула у відповідь – “ні”. І заграли всі “скри́пки” в мені, Навіть ті, в яких стру́ни порвали. Чи від
… Один не то́т, кто всеми позабы́т, а то́т, кому уже никто не ну́жен… Эль Твит. Мне нравится моя седая голова́. И пусть уже тяжёлая
Кому – дано́, кому́-то – воздаётся. Ты зна́ешь, му́дрость для чего даётся ? Чтоб у́м и чу́вства побеждать. Не убежда́ть, не осужда́ть.., не “Ма́нны с
Не в шумной беседе друзья познаются… (из фронтовой тетради моего отца) Не надо, чтоб я изменила о вас своё мнение. И другом своим перестала считать.
Дела! Дела давно минУвшей старинЫ. Навроцкий сделал здесь железную дорогу. Чтобы купЕческая станция Ромны Могла уверенно шагать с другими в ногу. И превращений понеслася чередА.
Среди моих знакомых были разные: Интеллигентные, морально-безобразные. Писатели, поэты, журналисты; Художники, полковники, артисты. И адвокаты, и прокуроры, и менты… С профессорами, академиками я была на
Одні вважають, що Життя це – гра. А інші – що не гра це, а – Життя. Не ті, не ті не знають до пуття.
Большое – в малом. Малое – в большом. Я словно по бульвару нагишом Иду. Сгораю от стыда. Откуда и куда? Да в том то и
Зосенко Валерий Куприянович. До той поры, пока ты не иссяк – к Тебе., Тебя., с Тобою., о Тебе… Но чёрным ма́ркером «пройдётся» по судьбе Какой-нибудь
…Вона колись стояла і слухала Весну… Хто може похвалитися сьогодні тим же? Геть, не міркуй, навіть на мить одну. Бо будеш то не ти… Бо
Едуардові Бондаренку Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н. Великому – велике, казали так здавен. Красивому – красиве, а до грошей – гроші. І гнуть хребти