(до ювілею майстра) Синонім вічності —це твоя амплітуда повернення. Олена Марченко На фото: У хаті Йосипа Дудки: Микола Самохін, Надія Карпенко, Роман Власенко. Він зумів
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
(до ювілею майстра) Синонім вічності —це твоя амплітуда повернення. Олена Марченко На фото: У хаті Йосипа Дудки: Микола Самохін, Надія Карпенко, Роман Власенко. Він зумів
Привітання Відділ культури Виконавчого комітету міської ради щиросердно вітає Усову Любов Василівну з ювілеєм! Вітати хороших людей завжди приємно, а таку чудову людину, як Ви,
АУРА МАЛЯРСТВА (до 80-річчя з дня народження) Природна аура Перекопівки прихильна до творчих людей. Особливо до художників. Тут народився М.П. Самохін, жив і навчав своїх
Учений. Мислитель. Поет. (до 80-річчя з дня народження) Ми живемо у час мислителя Петра Харченка. Харченко Петро Андрійович – учений, мислитель, поет. Він – доктор
Ещё будучи студентом Черкасского педагогического института, я часто заслушивался интереснейшими, с точки зрения ораторского мастерства, глубоко содержательными лекциями декана факультета физического воспитания Догмарова Александра Анатольевича.
НАРИС ТРИГНОЗИСНОГО СВІТОГЛЯДУ ПЕТРА ХАРЧЕНКА. «Мир не врятують нині Навіть самі всевишні, – Ти, тільки ти, Людино, Тричі свята і грішна!» (Б. Олійник. «Встань і
Народився 15 березня 1965 року в м.Ромни Сумської області. Карикатурист, поет-гуморист. Закінчив Роменську середню школу№2. З 1982 по 1986 роки навчався в Одеському вищому артилерійському
Бува, сижу я в холодку, Вгорі пташки літають… – А чи ти був на “передку”? – Мене в цей час питають. Гребу я збіжжя на
Роменські вóрони … З дитинства пам’ятаю, Як грає зграя над путями, що ведуть Кудись в майбутнє, за околицю, за грані. Та стук коліс. Та на
«До нових обріїв! До нових звершень!» – такі були побажання колективу «обрійчан» у першій нашій колективній збірці, яка побачила світ 2016 року. І ось ми
ДАНАЯ Не устану шептать, повторяя, Губами припав к пальцам рук: Ты Рембрандта чудо – Даная, Ты – любви моей замкнутый круг. Наваждению чувств нет предела…
Одинадцять віків: не багато й не мало, Це звідтоді навкруг тут життя вирувало; Потім пам’ять веде до часів Калниша І від спогадів тих пломеніє душа,