Цель любимая Ты цель моя уже пол-года, Уже пол-года я люблю. Пол-года я уже страдаю, С ума схожу и так живу. Но ты меня не
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Цель любимая Ты цель моя уже пол-года, Уже пол-года я люблю. Пол-года я уже страдаю, С ума схожу и так живу. Но ты меня не
Кінець Свята земля спотворена людьми. Як наслідок – глобальне потепління. Розтане лід одвічної зими, Позбавивши надію на спасіння. На сушу хлине з берегів вода, Повибухають
Ти чарівна, веселка моя, Серед чистого неба без грому. Кольорами любуюся я, Розганяючи відчай і втому. Непомітно спливають роки В небуття, як те листя опале,
Прізвище та ім’я: Острішко Надія Вік: 11 років Повна адреса навчального закладу: СЗОШ № 2 ім. акад. А.Ф. Йоффе Прізвище педагога: Грицай Людмила Іванівна Природа
Як зірки на небі гаснуть, Так життя моє минає. Чому я така нещасна? Ніхто навколо не згадає. Був чоловік – війна забрала, Сини і дочка
Ми певні, що в українській літературі зʼявиться ще багато діячів, рівних Шевченкові талантом, але не буде вже ні одного рівного йому своїм значенням у справі
Світлій пам’яті моєї мами Матяш Олександри Яківни присвячую. Я до мами іду. Вже в розлуці ми десять років. Знаю, зустрічі нашій відбутися не дано. Та
Моє кохання неземне, Воно мені дарує крила. Моє кохання неземне, І побороть його несила. Приходить день, приходить час, І кохання зростає. Його з коханим нема
Літературний гурток: “Проба пера”. Село Пустовійтівка. Керівник – Тамара Марченко. Для багатьох із нас Пустовійтівка стала столицею серця, столицею творчого і духовного злету на все
Ода крові. Це все старе, слова лиш нові: Життя стоїть на складу крові. Приходить кров якась не та, Від капілярів живота. В печінці, в нирках,
”Хто боїться страждання, той вже страждає від остраху.” М.Монтень Бывает в жизни очень важно В душе надежду сохранить, Любовь понять порою сложно, А уж ёё
Поговори зі мною наодинці, Шалений вітре, і скажи, чому Шаленство душу сповнює по вінця, Як ти летиш розвіяти пітьму. А то, буває, якось враз притихнеш,