Як зірки на небі гаснуть,
Так життя моє минає.
Чому я така нещасна?
Ніхто навколо не згадає.
Був чоловік – війна забрала,
Сини і дочка повмирали.
А старість ближче підступала,
Роки в житті тяжкі настали.
Лягаю спати – часто плачу,
Буває молодість згадаю,
Щаливі дні і неудачі,
Свої завжди і мого краю.
В людини шлях життя короткий,
Та різний чомусь він у всіх.
В одних приємний і солодкий,
А в інших мало має втіх.
Чому до інших я попала?
На разі важко це пізнати.
Болячок досить назбирала.
Як самотній доживати?
Колись думки про це минали,
Тепер частіше припливають.
Чому ті сили, що тримали,
Тепер так швидко залишають?
Самотність душу вивертає,
Як сили чахнуть, то тим паче.
В житті надії вже немає.
При цьому всякий з нас заплаче.
Серпень 2007 р.