Перед райдугою буває шторм

Веселка

Ти чарівна, веселка моя,
Серед чистого неба без грому.
Кольорами любуюся я,
Розганяючи відчай і втому.

Непомітно спливають роки
В небуття, як те листя опале,
Та тепло від твоєї руки
Манить серце в невідомі далі.

Є ріка, а над нею мосток,
Що єднає нас з Божої волі.
Підіймає до самих зірок
Наші душі збентежені, голі.

Я дивлюсь на чудо земне
І надією сам себе грію,
Що між нами – усе головне –
І нічого з собою не вдію.

Побреду я по тому мосту
І не буду ніколи жаліти,
Відчуваючи гріх за версту,
Несучи до коханої квіти.

Ти небесна, веселко моя,
Семицвітна без блискавки й грому.
Як же сумно, що в тебе сім’я.
І що все ще належить другому.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *