1. ІЗ СИВОЇ ДАВНИНИ. Сліди перебування первісної людини на теренах сучасної Роменщини, вірогідно, сягають кінця раннього палеоліту – так званої мустьєрської епохи, яка тривала 35-150
Категорія: Овчаренко Іван
|
Іван Михайлович Овчаренко. Романтичний поет Роменщини. |
РОМНИ
Ромни – місто обласного підпорядкування з 1962р., центр району, залізнична станція. Розкинулося на правому березі річки Сули ( лівої притоки Дніпра), біля впадіння в неї
СКІФИ
Стоять на висотах скіфські могили, Притулок знайшли в них скіфські вожді. Блукали ці люди, їх воля манила – Землю любили, гартувались в труді. На моїй
Пам’ять вічна
У згустку розуму людини Створили пам’ять ковалі. Вона в роботі щохвилини, Шукає правду на землі. Добро і зло розсортирує, Складе на чашу терезів. Завжди в
Осенняя грусть
Серая осень, серый туман, Брызги дождя стучатся в окошко. Прячется солнце в осенний карман, Становится грустно немножко. Давно улетели у даль журавли, Умолкли ансамбли певучего
Ловелас
Ходив Гриць до молодиць. А як додому повертатись, Шукав причину оправдатись Перед дружиною Кулиною, Вдома яка з дитиною: То працювали довго в полі, То затримавсь
День життя
Із-за хмар на колісниці в’їжджає день, Везе вантаж турбот впливових. Чекає люд нових пісень І перемін приємних, нових. День нас будить помахом крила, Космічну мить
Мені подобається
Мені подобається світ І все, що в ньому розцвітає. Думок окрилений політ, Який красу життя гортає. Мені подобається звук Пісень душі із ласкою, І веселий
Самотність
Як зірки на небі гаснуть, Так життя моє минає. Чому я така нещасна? Ніхто навколо не згадає. Був чоловік – війна забрала, Сини і дочка
Іван Михайлович Овчаренко
Іван Михайлович Овчаренко. Романтичний поет Роменщини.
Незабутня ніч
Рясніли зорі світанкові, Стояв туман над яворами. А ми купалися в любові, Вже й ніч ховалась за горами. Вона пішла у далі сині, Навіки в
Місце відпочинку
Щасливе місце відпочинку. Річка з чистою водою, Вітер дме в очеретинку, І шум несеться над Сулою. Проміння сонця обнялося Із яворами, осокою. Трави приглажене волосся
