Підходить хлопчик до ікони
(Йому чотири, а чи п’ять років).
Не знає церкви він канони,
Поговорить з іконою схотів.
Маленькі ручки склав на грудях,
А оченятами у образ вп’явсь
Так ніжно, трепетно на людях
І Боженьку усе признавсь.
– Скажи, мій любий, як мій тато,
Бо на страшній він путінській війні.
Вже днів воює він багато.
Я цю ніч бачив його навіть в сні.
Помилуй воїнів і тата,
Спаси, даруй їм всім земне життя,
Бо то ж расія винувата,
Що забира в нас диво-майбуття.
Ікону хлопчик роздивлявся.
Йому вчувалося з небес:”Чека -а- ай”…
І хлопчик словом цим втішався.
Ждать буде татка в рідний край.
27.03.2022