Квадроптих І-а частина: На полі чорнім, де палає й тінь, горить земля від крику і проклять. Серед зірок розсипаних камінь, ніхто не зміг провину приховать.
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Квадроптих І-а частина: На полі чорнім, де палає й тінь, горить земля від крику і проклять. Серед зірок розсипаних камінь, ніхто не зміг провину приховать.
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Не вірю, сину, що тебе нема! Не вірю, брате, що пішов назавжди! Не вірю, милий, смерть вона така! Не вірю, батьку, де шукати правди!? Згорає
Переплутались дні і ночі, наче десь за Полярним колом… Сняться сни нам якісь пророчі ті, яких не було ніколи. . Бовдуряччя прийшло на Землю, нищить
Мені приснився ранок без війни: Проміння тепле в шибку заглядає, І пахнуть медом навіть полини, На вітрі крона яблуні гойдає… Співає пташка пісню, не втиха,
Літо прощається з нами. Принишкли в’юнкі спориші. Валізи складає й рукою Згортає сльозу на щоці. Війною пошкоджені крила Від страху і болю тремтять. Не знає
Розжарені зорі, немов на пательні, сичать, Земля ледве диха, димами у квітні цвіте… А душі людей ні до кого чаїно кричать. На дні учорашнім –
Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ. И вы, мундиры голубые, И ты, послушный им народ. М.Лермонтов Прощай, кремлёвская россия, Страна-агрессор, террорист, И вы, мундиры
Усім, хто лишився даху над головою Вибили очі у батьківській хаті, Зяє діра у боку. Як ви насмілились, орки прокляті, Шкоду зробити таку?! Плаче хазяйка,
Я, рашко, тебе проклинаю За кожну убиту людину. Народ тебе наш проклинає За кожну убиту дитину. За кожний будинок розбитий, За кожну зруйновану хату, Бо
Сволота прилізла на землю на нашу. Це військо кремлівське з гнилої орди. Воно ”представляє” це путінську рашу, Яка принесла нам багато біди. Обійстя (в’явіть ви
Підходить хлопчик до ікони (Йому чотири, а чи п’ять років). Не знає церкви він канони, Поговорить з іконою схотів. Маленькі ручки склав на грудях, А