Стоїть велично на горі Чернечій Тарас, і хмуриться його чоло. Сутуляться в зажурі з криці плечі: Чому таке занедбане село? Суворо дивиться на нас з
Мітки: горе
Зі спогадів мого діда Сербіна Леоніда Никифоровича (1903-1987)
Коли 22 червня 1941 року вибухнула Велика Вітчизняна війна,Роменський райвійськкомат зразу не призвав мене в армію, оскільки я знаходився там на обліку у званні військтехніка
ЧАС ЗУПИНИВСЯ
БЛАГАННЯ Слава Україні і героям слава! Україна наша – сильная держава. Де ти не родився, де не проживав, Матір-Україну ти не забував. Не забув червону
Допомога роменців фронтові у роки Другої світової війни
Під час відступу німецькі окупанти висадили в повітря два парових млини, електростанцію, залізничний вокзал, паровозне і вагонне депо, махоркову фабрику, складські приміщення колишнього торгового ряду,
Із щоденника мами
(Продовження. Початок у журналі №29, 2014р.) У червні цього року виповнюється 40 років, як пішла з життя в 54-річному віці моя матуся Андрущенко Мотрона Семенівна.
В Заксенхаузене тишина теперь…
В Заксенхаузене* тишина теперь… Но для туристов здесь открыта дверь. «Под сенью бранденбургских сосен» В невзрачном Ораниенбурге – осень. Лишь на воротах: «Труд – освобождает»**
