***
Дзиґарів легка хода…
Як пахне скошена трава!
Як літо невловимо тане.
І зірка упаде на ґанок…
А далі — пам’ять зорова
нестиме спогад: гребля, став…
дерева на боках яруги.
Напнулося коріння туго
на схилах жилами Христа.
І ця щемлива площина
мене тримає в рівновазі.
Не у Берліні. Не у Празі…
А тут — розкішна далина!
Де сонце сиплеться зерном
на паралель з меридіаном…
Текти життя не перестане!
Тече і Псел, тече й Дніпро…
Чекатиму свого Різдва.
І берегтиму квітку з гаю.
І в день Святого Миколая
запахне скошена трава!
Малюнок: Олександр Позняк (11р.)