Простуєш містом – бабах, бабах, – ворожі дрони, а чи ракети. Їх ППО наше нищить нах**! А ти складаєш свої «куплети». Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».
Позначка: Надія Позняк
Цей захід сонця схожий на печаль
Цей захід сонця схожий на печаль, яку несу в собі отак роками між тим, що відкривається очам: і правдою живою, і плітками. По небу щедро
Смерть буває красивою навіть
Смерть буває красивою навіть – подивися на осінь, і ти побачиш: в останній октаві лист упав до безхмарності. І дзвенять візерунчасті крони, в супокої та
Ти хоч криком кричи
Ти хоч криком кричи, а хоч плач, хоч мовчи – незалежність твоя, що волошка у полі. Припадеш до землі, наче зірка вночі, підійматимеш душу, мов
Така солодка нерухома тиша
Така солодка нерухома тиша, що трави – трохи ще – і задзвенять. Два крісла, столик, окуляри, їжа… За Цельсієм повітря – двадцять п’ять. І Псел
Не бійся осені
Не бійся осені. У вічі подивися цій мудрій жінці — то, можливо, ти. Під віями обох — птахи пливуть у висі, до мису всіх надій,