Ця ніч була кошмарна і тривожна,
Летіли дрони хмарами вночі.
Натягнута у тілі жила кожна,
В молитві всі, без світла, при свічі.
Молились Богу трепетно і слізно,
Просили в нього: «Тільки сохрани…
Щоб куля не розправилася грізно,
Бо там брати, мужі наші, сини».
Ця ніч була по-справжньому зимова,
Цвіли її надприторні тони…
Її лиш розбавляли краплі крові, –
Таким є слід кровавої війни.
Сирени рвуть свідомість густо й часто,
Вітри тривог гойдають гамаки…
І колір днів не білий, не квітчастий,
Він побабів від бід страшних ріки.
Цвітуть сніги червоні, чорно-білі,
Ця ніч в сльозах від вістей і новин,
Бо знов ракет і дронів – заметілі,
Й хміліють всі від страху, не від вин.
Страшна ця ніч від вибухів, пожежі,
Чорнющий сніг, як сажа в димарі.
Ні, цій війні не визначені межі,
Плачуть калини, плачуть снігурі…
Зимові ночі тужать удовино,
В акорд їм звуки кидають сичі.
А ми у вірі – молимось невпинно,
Вже аж кричать молитви уночі…