Здається, саме час – є ручка, вільний аркуш,
збляк позумент зразка всесвітнього письма.
Окрилення печаль – нерукотворний тартар.
В готичнім стилі – стіл, шпилі листівок з Тарту,
і з віспою мімоз – моїх ночей чума.
Заказано – вмирать, замовленість – намарна,
а схвалення – лиш карб, який бере за карк.
Книг канський фестиваль – доріжками в книгарні,
писати а чи ні? – то що б порадив Гамлет ?..
…Розірваний до рим рукопису рукав.
Душа – звірятко змін без паспорту й адреси,
та смак передчуття – в’язкіший за хурму.
Насмішництво дзеркал – « Ти, кажуть, поетеса ?..»
В кімнаті – ніч на рань , не Рим – Ромни й «Confecca…»,
і вірш – новий , мов день, що переміг чуму.
21.03.2025