Уже не довго. Дуже скоро.
Тремтіть, ворожі таргани,
Тікайте, путінські потвори
І згиньте, слуги сатани.
Ви, наче іншорідне тіло,
Моя земля рашистів всіх
Крізь рани, сльози ошаліло
Із себе струсить, наче бліх.
Бояться вражі окупанти,
Від того в душах їхніх лють,
Бушують нелюди-мутанти,
Вбивають, кляті, мирний люд.
Самі ж вони – гарматне м’ясо,
Адже гарант, мов дикий щур,
Сховався в бункері, щоб часом
Не стати жертвою тортур.
За нами Бог і правда наша,
Вона у нас на всіх одна.
Гіркою стала наша чаша,
Але ми вип’ємо до дна,
Щоб в келих той напій налити
Вже переможний і п’янкий,
І залпом щоб перехилити
За тих, хто мертвий і живий.
