Пам’яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки Спи, моя доню, моє янголятко, Поруч матуся, тепер вже навіки, Вщухли тривожні пронизливі крики, Спи, не лякайся нічого,
Позначка: Лариса Вовненко
Дикі обличчя
Дикі обличчя, Дух навіжених, Погляди роботів, Міряють відстань У кілометрах Кроками чоботів. Сіють отруту Куль і снарядів Оркові виродки. Ходять по світу Біллю пробиті Вдови
Уже не довго
Уже не довго. Дуже скоро. Тремтіть, ворожі таргани, Тікайте, путінські потвори І згиньте, слуги сатани. Ви, наче іншорідне тіло, Моя земля рашистів всіх Крізь рани,
Ніколи не жалкуй про своє вчора
Ніколи не жалкуй про своє вчора, Сьогодні буде краще ніж колись, А завтра знов відкриються простори, До них лишень уважно придивись. Ніколи не складай в
До Тараса
ДО ТАРАСА Ой, Тарасе! Ой, Тарасе! Устань, подивися, Чи про таку Україну Ти Богу молився? Про заплакану, нещасну Нашу Україну, Що за мить перетворилась На
Обрії. Збірка поезій та прози
«Обрії» – перша колективна збірка літературного об’єднання «Обрії», керівником та організатором якого є відома роменська поетеса Людмила Грицай. Ця книга – поетичний і прозовий творчий
Балада про матір
Край села стара хатина, Вщент заповнена людьми, Гірко свічка восковими Обливається слізьми. Вся кімната оповита Чорним кольором хустин. Біль і горе, наче свита, Коло тихих
Два солдати
Два солдати Після грізної битви Два солдати сиділи Край дороги, де зріла трава. Два бійці між собою Тихо щось говорили, І тремтіли в повітрі слова.
Вовненко Лариса Іванівна
Вовненко Лариса Іванівна народилася 1975 року в місті Ромни Сумської області. Закінчила місцеву загальноосвітню школу №8. Далі – музичне училище ім. Д.Бортнянського та педагогічний університет