Просинайся, Україно, годі тобі спати! Вороги, мов навіжені, лізуть всі до хати. Роздягають, розпинають, заглядають в душу І трясуть тебе чужинці, наче в саду грушу.
Позначка: революція гідності
Варвари
Що вам зробила Україна, Російські виродки, чини? Чому летить із рота піна? Ви з братом прагнете війни! Обстрілюєте мирні хати, Де діти, родичі й батьки.
Давайте об’єднаємося, браття
Давайте об’єднаємося, браття Ну доки ж нам блукати в диких хащах? Вже так втомились! Господи, прости. Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща, Але ж
Пробач, Україно…
Пробач, моя ненько, пробач, Україно, Пробач, що ти знову в тяжкій боротьбі. Пробач, що і досі стоїш на колінах, І важко, і страшно, й печально
В печалі сад…
Приснився матері вночі старий вишневий сад, І цвів він, як щороку, як повінь біла-біла… І син між віт рідненький… Тримає автомат. Крізь сон почула: «Мамо…»
